Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого

Цуркана М.I.,

суддів:

Гуріна М.I.,

Ліпського Д.В.,

Федорова М.О.,

Юрченка В.В.,

при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1.; представників відповідачів: - Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області - Добровольської С.А., Сеник Т.В.; Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області - Лисенка Ю.М., Щербини О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про перерахунок пенсії, стягнення заборгованості та відсотків, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2006 року

у с т а н о в и л а :

У березні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (далі - УПФ), Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі - ОДПI) про перерахунок пенсії, стягнення заборгованості з пенсійних виплат та відсотків.

Зазначав, що 01.11.1996 з посади головного державного податкового ревізора - інспектора Звенигородської ОДПI вийшов на пенсію призначену за правилами Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХII "Про державну службу" (3723-12) (далі - Закон №3723-ХII (3723-12) ).

На підставі статті 37-1 Закону №3723-ХII (3723-12) , у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям, з 1 вересня 2003 року неодноразово проводився перерахунок раніше призначених пенсій.

Посилаючись на те, що Звенигородська ОДПI в довідки про заробітну плату працюючих державних службовців включала суперечливі показники, а УПФ ігнорувало відомості щодо розміру надбавок за вислугу років та особливі умови роботи і це призвело до порушення пенсійних прав - просив задовольнити позов шляхом:

стягнення з відповідачів по 11 833,86 грн. недорахованої за період з 01.09.2003 по 31.03.2006 основної пенсії;

стягнення з УПФ 25,84 грн. недорахованої за період з 01.08.2001 по 31.03.2006 додаткової пенсії;

стягнення з відповідачів одноразово по 1 885,10 грн. втрачених доходів у вигляді недорахованих відсотків по пенсійному вкладу за період з 28.08.2003 по 31.03.2006;

зобов"язання відповідачів з 01.04.2006 і до повного розрахунку на суму позову, яка буде несвоєчасно перерахована на банківський рахунок, нараховувати 10 % річних.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановленні судові рішення та ухвалити нове, про задоволення позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що 1 листопада 1996 року ОСОБА_1. звільнений з посади головного державного податкового ревізора - інспектора, яку займав в Звенигородській державній податковій інспекції і йому призначено пенсію відповідно до Закону №3723-ХII (3723-12) .

Розмір пенсії визначено з посадового окладу, надбавки за спеціальне звання інспектора податкової служби 2 рангу, 40 відсотків винагороди за вислугу років, персональної надбавки, розміру підвищення оплати праці за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю.

Згідно поданих ОСОБА_1. заяв та довідок про заробітну плату працюючого службовця на відповідній посаді пенсійним органом призначена пенсія перераховувалась станом на: 1 вересня 2003 року; 1 листопада 2004 року; 2 серпня 2005 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що при перерахунку основна і додаткова пенсія позивача визначена правильно, відповідно до чинного законодавства.

З такими висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується лише частково.

Як посадова особа органу державної податкової служби, ОСОБА_1. набув право на призначення йому пенсії за Законом України "Про державну службу" (3723-12) та реалізував це право у листопаді 1996 року.

В Законі №3723 - XII (3723-12) , до доповнення його статтею 37-1, не містилося положень про перерахунок пенсій у разі підвищення рівня оплати праці працюючих державних службовців.

З набранням чинності 4 лютого 2003 року зазначеного доповнення діє правило згідно якому, в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

На виконання вимог статей 33, 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) щодо визначення порядку і умов оплати праці та пенсійного забезпечення державних службовців Кабінет Міністрів України прийняв постанову №865 (865-2000-п) від 31 травня 2000 року "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії", доповнивши її пунктом 4 (постанова від 23 квітня 2003 року № 581 (581-2003-п) ) за змістом якого, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. №432 (432-15) "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (3723-12) заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" (3723-12) , визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії;

надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне зрання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидат а або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;

премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2005 року №646 "Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. №865" (646-2005-п) абзац четвертий підпункту 2 пункту 4 постанови №865 викладено в новій редакції, відповідно до якої премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Одночасно пунктом другим зазначеної постанови Пенсійний фонд України зобов"язано провести перерахунок раніше призначених пенсій виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов"язкове державне пенсійне страхування, працюючого державного службовця відповідної посади та рангу станом на 1 січня 2005 року.

Урядом України ухвалювались постанови "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 6 серпня 2003 року №1207 (1207-2003-п) , від 4 листопада 2004 року №1481 (1481-2004-п) , від 15 січня 2005 року №37 (37-2005-п) якими оклади підвищувались відповідно: з 1 вересня 2003 року на 32 відсотки, з 1 листопада 2004 року на 28 відсотків, з 1 січня 2005 року на 10,5 відсотка.

Це означає, що з часу набрання чинності статтею 37-1 Закону України "Про державну службу" (3723-12) і до звернення з позовом ОСОБА_1. мав право на перерахунок раніше призначеної пенсії з 1 вересня 2003 року, з 1 листопада 2004 року та двічі з 1 січня 2005 року ( у зв"язку з підвищенням посадових окладів та у зв'язку із скасуванням положення про обмеження щодо врахування лише тих премій і надбавок, які були фактично встановлені особі на момент звільнення).

Дійшовши висновку, що перерахунки провадились згідно з чинним законодавством, суди правильно зазначили, що надбавка передбачена Указом Президента України від 20 червня 2002 року №575 "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" (575/2002) , надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року №2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" (2288-99-п) , інші надбавки, які фактично не були встановлені позивачу, не могли враховуватись до 1 січня 2005 року, як не можуть враховуватись для перерахунку пенсії премії, які не виплачувались працюючим службовцям на момент виникнення права на такий перерахунок.

В той же час, твердження щодо правильного визначення ОСОБА_1. розміру надбавки за вислугу років не грунтується на нормах чинного матеріального права.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 (1013-97-п) "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання", економічний стаж набутий працівниками, якщо вони мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової інспекції і зараховані на відповідну посаду, зараховується до стажу, який дає право на одержання винагороди за вислугу років.

До виходу на пенсію позивач, з урахуванням положень зазначеної Постанови, при стажі 25 років 8 місяців, отримував 40% винагороди за вислугу років.

Такий розмір винагороди за вислугу років від посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання був врахований пенсійним органом при призначенні пенсії і зберігався до її перерахунку.

Дійшовши висновку, що при перерахунку пенсії ОСОБА_1. надбавка за вислугу років зменшена до 30% правомірно, суди не послались на відповідну норму закону, яким УПФ наділено такими повноваженнями.

Крім того, суди не усунули протиріч пов"язаних з розбіжностями у довідках про заробіток головного державного податкового ревізора-інспектора станом на 1 вересня 2003 року. Так, у довідці виданій позивачу у грудні 2003 року за №69 розмір надбавки за вислугу років зазначено у 98,40 грн., а в довідці від 30.01.2004 така надбавка вказана у розмірі 131,20 грн.

Відмовивши у позові про перерахунок та виплату додаткової пенсії, суди послались на те, що такі нарахування державним службовцям визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , у розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України №831 від 26.07.1996 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року" (831-96-п) (з розміру 16,62 грн. ) і в подальшому не змінювались.

В той же час, суди не навели у рішеннях відповідні положення законів та підзаконних актів, які давали підстави для такого висновку.

Між тим, згідно з частиною третьою статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, а згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) виплати, передбачені Законом і грунтуються на мінімальному розмірі пенсії за віком провадяться виходячи із суми 1500 тис. карбованців.

Зі змісту підпункту "б" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р.№1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) вбачається, що додаткова пенсія, передбачена Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) розраховується з 1 січня 2002 року виходячи з розміру 19, 91 грн.

Оскільки розрахунковою величиною для обчислення виплат передбачених статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) є розмір мінімальної пенсії за віком, а відповідно до статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюються законами, то суди повинні були з"ясувати чи правомірно діяв відповідач, розраховуючи зазначені виплати на підставі підзаконного акта, а не закону, за умов постійного зростання розміру мінімальної пенсії за віком.

Неповне з"ясування судами всіх обставин справи та неналежна юридична кваліфікація правовідносин, які склалися між сторонами, призвела до ухвалення рішень, що не відповідають вимогам про законність та обгрунтованість (стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ) і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції.

За наведених обставин. відповідно до правил частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судові рішення підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд у процесі якого судам належить врахувати викладене та постановити правильне рішення.

Керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .