ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Смоковича М.I.
суддів: Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Чумаченко Т.А.
при секретарі: Марушевському А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23
листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14
квітня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до
заступника директора та головного державного виконавця відділу
примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої
служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірними
дій та зобов'язання вчинити дії, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до заступника директора
та головного державного виконавця відділу примусового виконання
рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства
юстиції України про визнання неправомірними дій та зобов'язання
вчинити дії. При цьому посилалась на те, що посадовими особами
державної виконавчої служби при здійсненні примусового виконання
виконавчого листа, виданого судом 08.04.2005 року за рішенням
Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2005 року, були
порушені її права.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада
2005 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено
та роз'яснено право на звернення до суду зі скаргою в порядку,
визначеному Цивільним процесуальним кодексом України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2006 року
ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада 2005
року залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з постановленими
у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанції,
посилається на допущені судами порушення норм процесуального
права, просить скасувати постановлені у справі ухвали.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для
ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи
касаційної скарги, правильність правової оцінки обстави у справі
та застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за
таких підстав.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
після
набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що
виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах
щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану
внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32
і 36 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963
року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим
Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні,
касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових
рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у
таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності
Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
заяви і
скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин, а також у справах щодо відмови органу державної
реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий
запис цивільного стану, подані до набрання чинності цим Кодексом
за правилами, встановленими главами 29 - 32, 36 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року,
розглядаються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України
( 1618-15 ) (1618-15)
2004 року передбачено право на звернення до суду в
порядку цивільного судочинства зі скаргою на дії посадових осіб
державної виконавчої служби під час виконання судового рішення,
ухваленого відповідно до цього Кодексу.
З наявних матеріалів справи вбачається, що зазначеним
позовом позивачка оскаржує дії посадових осіб державної виконавчої
служби щодо здійснення примусового виконання рішення Печерського
районного суду м. Києва від 02.03.2005 року у справі за скаргою
ОСОБА_1 на дії Генеральної прокуратури України, яким визнано
неправомірними дії Генеральної прокуратури України, яку
зобов'язано за заявою ОСОБА_1 прийняти рішення відповідно до
вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без зміни ухвалою
апеляційного суду, відмовлено у відкритті провадження за позовною
заявою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
у зв'язку з тим,
що таку заяву не належить розглядати в порядку адміністративного
судочинства. При цьому суд помилково виходив з того, що позивачкою
оскаржені дії посадових осіб державної виконавчої служби щодо
здійснення примусового виконання виконавчого листа, виданого судом
за рішенням у цивільній справі.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції не
звернув уваги на те, що ОСОБА_1 подала до суду адміністративний
позов на дії посадових осіб державної виконавчої служби щодо
виконання рішення у справі за її скаргою про визнання
неправомірними дій Генеральної прокуратури України, що є
адміністративним спором, який до набрання чинності Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
01.09.2005 року,
розглядався за правилами глави 31-А Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року. А тому поданий нею позов
щодо виконання судового рішення за результатами розгляду
адміністративної справи підлягає розгляду саме в порядку
адміністративного судочинства.
Не виправив вищенаведену помилку і апеляційний суд.
Зважаючи на те, що судами допущено помилку в застосуванні
норм процесуального права, ухвала Печерського районного суду м.
Києва від 23 листопада 2005 року та ухвала Апеляційного суду м.
Києва від 14 квітня 2006 року підлягають скасуванню відповідно до
вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, а справа поверненню до Печерського районного суду м.
Києва для вирішення питання про прийняття позову в порядку
адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23
листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14
квітня 2006 року.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника
директора та головного державного виконавця відділу примусового
виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби
Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій та
зобов'язання вчинити дії направити до Печерського районного суду
м. Києва для вирішення питання про прийняття позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав,
передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді : (підписи)
З оригіналом згідно: суддя Т.А.Чумаченко