ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2007
№ К-9495/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників відповідача: Кривоносенка О.I., Холод
Л.М
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення
Господарського суду Сумської області від 07.04.2005 та ухвалу
Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2005 по
справі № 8/620-04
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський
райагробуд"
до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 02.12.2004:
№ 0001111700/3/7834/17 про донарахування податкового
зобов'язання та застосування штрафних санкцій по податку на
прибуток з доходів найманих працівників на загальну суму 6 091,92
грн.
№ 0000562310/3/7836/23 про застосування штрафних санкцій за
порушення законодавства про патентування на суму 5 197 грн.,
№ 0000542310/3/7837/23 в частині донарахування податкового
зобов'язання та застосування штрафних санкцій по податку на додану
вартість в розмірі 26 220 грн.,
№ 0000532310/3/7838/23 в частині донарахування податкового
зобов'язання та застосування штрафних санкцій по податку на
прибуток в розмірі 10 034 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.04.2005
залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного
господарського суду від 19.09.2005 по справі № 8/620-04 -
податкові повідомлення-рішення від 02.12.2004 №
0001111700/3/7834/17, № 0000562310/3/7836/23 та №
0000542310/3/7837/23 в частині донарахування податкового
зобов'язання та застосування штрафних санкцій по податку на додану
вартість в розмірі 19 508,66 грн. та № 0000532310/3/7838/23 в
частині донарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій
по податку на прибуток в розмірі 9357 грн. визнано недійсними. В
іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу яка обгрунтована тим, що суд
невірно застосував норми матеріального права, зокрема не
застосовано п. 11.3 ст. 11 Закону України 22.05.1997 № 283
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
(зі змінами та доповненнями) "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7
Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану
вартість", Закон України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та Декрет Кабінету Міністрів України від
26.12.1992 № 13 ( 13-92 ) (13-92)
"Про прибутковий податок з громадян".
При цьому Скаржник наголошує, що Позивачем неправомірно не
включено до валових доходів суму попередньої оплати, не включено
до податкового зобов'язання сум ПДВ, неправомірно проведено
розрахункову операцію по прибутковому касовому ордеру без
застосування РРО та неправомірно утримано з доходів працівників
прибуткового податку як за основним місцем роботи.
I тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, ДПI
просить рішення Господарського суду Сумської області від
07.04.2005 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 19.09.2005 по справі № 8/620-04 скасувати і відмовити в
позові.
Позивач (далі - ТОВ) заперечення на касаційну скаргу не надав
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено в судових рішеннях - ДПI провела комплексну
планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та
валютного законодавства ТОВ за період із 01.04.2001 по 31.12.2003
та склала Акт перевірки від 06.04.2004 № 23/009-017, на підставі
якого після адміністративного оскарження 02.12.2004 прийнято
податкові повідомлення-рішення: № 0001111700/3/7834/17 про
донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних
санкцій по податку на прибуток з доходів найманих працівників на
загальну суму 6 091,92 грн.
№ 0000562310/3/7836/23 про застосування штрафних санкцій за
порушення законодавства про патентування на суму 5 197 грн.,
№ 0000542310/3/7837/23 в частині донарахування податкового
зобов'язання та застосування штрафних санкцій по податку на додану
вартість в розмірі 26 220 грн.,
№ 0000532310/3/7838/23 в частині донарахування податкового
зобов'язання та застосування штрафних санкцій по податку на
прибуток в розмірі 10 188 грн.
Дослідивши позовні вимоги та фактичні обставини справи - суд
першої інстанції встановив, що ДПI провела донарахування
податкових зобов'язання за порушення за порушення п. 4.1 ст. 4, п.
5.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7
ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
із змінами та доповненнями;
пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4,
пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку
справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та
збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного
транспорту";
п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і
послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
;
ст. ст. 7, 9, 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
відповідно до пп. 4.1.4
п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
При цьому суд встановив, що основною діяльністю Позивача є
будівництво та виробництво будматеріалів, і за свою продукцію та
надані послуги сільгоспвиробникам, одержував сільгосппродукцію,
яку потім реалізовував і одержані кошти використовував як плату за
поставлену продукцію, що не суперечить податковому законодавству
України.
Тобто визнаючи неправомірним нарахування податку на прибуток,
суд вірно застосував норму п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
за якою датою
збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця
(замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу
товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі
платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки
у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата
відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного
надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Враховуючи зазначену матеріальну норму, колегією суддів
визнано правомірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що
зазначені в Акті кошти задіяні як інвестиції для розвитку
виробництва, закупівлі газу для виготовлення цегли, а тому ПДВ та
податок на прибуток слід нараховувати не з інвестицій, а з
продукції, отриманої в результаті вкладення інвестицій.
Посилання ж ДПI на порушення судом вимоги ст. ст. 7, 9, 11,
12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
також спростовуються, оскільки судами
встановлено, що прибутковий податок з доходів громадян
утримувався, як з доходів громадян за основним місцем роботи, а не
за ставкою 20%, як з доходів, одержаних громадянами не за місцем
основної роботи, так як всі працівники, зазначені у акті
перевірки, були прийняті на основне місце роботи.
Суд першої інстанції встановив, а суд апеляційної інстанції
повністю підтримав висновок про те, що ДПI не дотримано вимог
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, так як в акті
перевірки детально не описані інші порушення діючого податкового
законодавства Позивачем, в т.ч. Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємства" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Iз зазначеними обгрунтуваннями судових рішень, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України погоджується повністю.
При цьому доводи ДПI, викладені в касаційній скарзі не можуть
бути враховані, як такі, що не спростовують обгрунтувань судових
рішень про наявність підстав для визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень і такий висновок суду відповідає вимогам
чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 07.04.2005
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
19.09.2005 по справі № 8/620-04 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров