ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є.,Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак
Н.Є.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Центрально-міської МДПI на рішення господарського суду
Донецької області від 31.01.2005р. та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 28.02.2005р. у справі за
позовом прокурора Центрально-міського району м. Макіївки в
інтересах Центрального-міської МДПI до ТОВ "Санія" про стягнення
штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа № К-9122/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
Прокурор Центрально-міського району м. Макіївки звернувся у
господарський суд Донецької області в інтересах держави в особі
Центрально-міської міжрайонної Державної податкової інспекції з
позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санія" про
стягнення 4 999 грн. 81 коп. фінансових санкцій, застосованих
відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
№ 265/95 від 06.07.1995р.
Рішенням господарського суду Донецької області від
31.01.2005р. відмовлено в задоволені позовних вимог прокурора
Центрально-міського району м. Макіївки.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
28.02.2005р. апеляційне подання прокурора Центрально-міського
району м. Макіївки залишене без задоволення, а рішення
господарського суду Донецької області від 31.01.2005р. -без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,
Центрально-міська МДПI звернулася з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, у які просить скасувати
вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення,
посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, Центрально-міською МДПI м.
Макіївки 14.12.2003р. проведена перевірка кафе "Розгуляй", яке
розташоване за адресою: м. Макіївка, вул.. Панченка, 84/12, щодо
контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового
та безготівкового обігу суб"єктами підприємницької діяльності.
За результатами перевірки складено акт № 0518112118/23-3 від
14.12.2003р., в якому зазначено факт одержання відповідачем
передплати у розмірі 1000 грн. без проведення розрахункової
операції через РРО та не проведення розрахункової операції без
використання режиму попереднього програмування найменування, цін
товарів та обліку їх кількості.
На підставі цього акту Центрально-міською МДПI прийняте
податкове повідомлення-рішення № 0000132343/0/2226 від
12.02.2004р. про застосування штрафу за порушення п.п. 1, 2, 11
ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Згідно із пунктом 7 ст. 11 Закону України " Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової
служби мають право застосовувати до підприємств, установ,
організацій і громадян фінансові санкцій у порядку та розмірах,
встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
контроль за
дотриманням норм Закону здійснюють органи державної податкової
служби України, а також інші органи в межах компетенції,
визначеної законами України.
Статтею 17 вищезазначеного Закону встановлено, що рішення про
застосування штрафів приймаються органами державної податкової
служби України, та іншими органами виконавчої влади у межах їх
компетенції, визначеними законами України. У разі невиконання
суб"єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених
у цій статті Закону сума штрафу стягується на підставі рішення
суду. Фінансові санкції застосовані до відповідача з підстав та у
розмірах, що відповідають п. 1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.1995р.
Як встановлено матеріалами справи, суб"єкт підприємницької
діяльності ТОВ "Санія" рішення Центрально-міської МДПI не
отримав. Відповідно до ст.. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-III від
21.12.2000р. сума фінансових санкцій вважається узгодженою у день
отримання платником податків податкового повідомлення.
Таким чином, згідно із статтею 5 Закону України № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. сума фінансових санкцій не була
узгодженою, прокурор Центрально-міського району м. Макіївки
звернувся до господарського суду з позовом про стягнення
фінансових санкцій у той час, коли сума фінансових санкцій не
була узгоджена, що не відповідає приписам чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. визначення податкового
зобов"язання контролюючим органом самостійно передбачено за
вичерпним переліком обставин визначених законом.
Як вбачається з податкового повідомлення-рішення, підставами
для його видання були не податкові зобов"язання, податковий борг,
засновані на обов"язкових платежах до бюджетів або державних
цільових фондів згідно п.п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України
№2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р.
Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного
висновку, що зазачене вище податкове повідомлення-рішення не може
бути визнано таким, що засноване на податковому зобов"язані,
рішенні судового чи адміністративного органів, та видане
позивачем з перевищенням його повноважень і суперечить
встановленому законодавством порядку щодо притягнення до
відповідальності за порушення вимог по здійсненню підприємницької
діяльності, тому не є правомірним.
Крім того, фінансові санкції застосовані до відповідача з
підстав та у розмірі, що не відповідають ч. 1 абз. 1 ст. 17 Закону
України від 06.07.1995р. "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Судами обох інстанцій правомірно відзначено, що ст.. 17
Закону України № 265/95 ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.1995р. фінансова
санкція у залежність від вартості проданого товару (наданих
послуг), тобто розмір санкцій залежить від кількості (об"єму)
наданої послуги. Що також не уможливлює віднести попередню оплату
як замовлення до наданої послуги.
Таким чином, твердження скаржника про те, що рішення про
застосування фінансових санкцій, прийняте у відповідності з чинним
законодавством щодо спірних правовідносин є неправильним та таким,
що не грунтується на законі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами касаційного оскарження
є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи
процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.. 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Центрально-міської МДПI залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від
31.01.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 28.02.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді :