ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р. № К-23412/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Сорокіній Л.В.
за участю представників:
позивача: Висіцька I.В., дов. б/н від 03.01.2007 р.
відповідача: Iвженко Є.В., дов. № 23 від 12.02.2007 р.
Демшевська Л.А., дов. № 328 від 05.10.2006 р.
Тягульський О.В., дов. № 14 від 02.02.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
30.05.2006 р.
та постанову господарського суду м. Києва від 21.03.2006 р.
у справі № 32/76-А
за позовом Акціонерного товариства "Фірма "Укргазбуд"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.
Києва
про скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Фірма "Укргазбуд" звернулось з позовом
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про скасування рішення № 0001062301 від 06.08.2004 р. щодо
списання суми бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість та про зобов'язання ДПI у Солом'янському районі м. Києва
відновити суми, скасовані відповідно до рішення № 0001062301 від
06.08.2004 р.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що
він при подачі податкових декларацій з податку на додану вартість
за червень, липень, вересень 2000 року та за січень 2001 року з
урахуванням положень пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
своєчасно заявив як про
виникле право на бюджетне відшкодування податку на додану
вартість, так і про форму (спосіб) такого відшкодування. Позивач
вважає, що зазначення у вказаних деклараціях вимоги підприємства
про зарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану
вартість в рахунок платежів з цього податку є видом заяви на
відшкодування податків, поданої у визначений пп. 15.3.1 п. 15.3
ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
строк. Оскільки законом не передбачений граничний
строк для здійснення зарахування в рахунок майбутніх платежів, то
відповідачем рішення про списання суми бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість прийнято неправомірно.
Постановою господарського суду міста Києва від 21.03.2006 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 30.05.2006 р., позов задоволено повністю. Скасовано
рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.
Києва № 0001062301 від 06.08.2004 р.; зобов'язано Державну
податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва відновити
суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5 021 061,32 грн.,
списані відповідно до рішення Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва № 0001062301 від 06.08.2004 р.
Судові рішення мотивовані тим, що відображення позивачем в
податковій декларації за звітний період суми ПДВ, що підлягає
відшкодуванню зарахуванням в рахунок платежів з ПДВ, слід вважати
його заявою на повернення вказаної суми ПДВ саме таким шляхом.
Оскільки податкові декларації, у яких заявлено про відшкодування
ПДВ шляхом зарахування його у рахунок майбутніх платежів були
подані у встановлені законом строки, тобто в межах 1095 днів, то
суди дійшли висновку про помилковість посилання відповідача на
пропуск позивачем вказаного строку.
Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду та
ухвалою суду апеляційної інстанцій, ДПI у Солом'янському районі м.
Києва оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову
господарського суду м.Києва від 21.03.2006 р. та ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. та ухвалити
нове судове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерного
товариства "Фірма "Укргазбуд" відмовити повністю. На думку
скаржника, судами неправильно дана юридична оцінка обставин
справи, що призвело до винесення рішень з порушеннями норм
матеріального права, а саме пункту 15.3 статті 15 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали
доводи касаційної скарги.
В поданому суду касаційної інстанції запереченні на касаційну
скаргу, а також в судовому засіданні представник позивача просить
у задоволенні скарги відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Акціонерне
товариство "Фірма "Укргазбуд" за червень, липень та вересень 2000
року, а також за січень 2001 року подало до ДПI у Солом'янському
районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість,
в яких було задекларовано суму ПДВ, яка підлягає до відшкодування
з бюджету за підсумками звітного періоду, у розмірі 9 009 785 грн.
Відповідно до наданого відповідачем акту звірки розрахунків з
бюджетом станом на 01.07.2004 р., сума бюджетного відшкодування з
ПДВ становила 6 686 138,87 грн.
У поданій позивачем податковій декларації з ПДВ за червень
2004 року була зазначена сума бюджетного відшкодування з ПДВ у
розмірі 4 915 грн.
У поданій позивачем податковій декларації з ПДВ за липень
2004 року була зазначена сума бюджетного відшкодування з ПДВ у
розмірі 5 502 884 грн.
06.08.2004 р. ДПI у Солом'янському районі м. Києва прийнято
рішення № 0001062301, яким позивачу списано ПДВ в сумі: 3 813
422,32 грн. - за червень 2000 року, 14 649 грн. - за липень 2000
року, 2 758 грн. - за вересень 2000 року, 1 190 232 грн. за січень
2001 року, а всього 5 021 061, 32 грн. Підставою для списання
даної суми зазначено статтю 15 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та Наказ № 197 від
25.04.2003 р. "Узагальнююче податкове роз'яснення положень пункту
15.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
в частині визначення терміну "надміру сплачені
податки, збори (обов'язкові платежі) та граничних строків їх
повернення".
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, чинній на
момент винесення оскаржуваного рішення), у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок
платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
Суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи рішення
відповідача № 0001062301 від 06.08.2004 р. неправомірним, вірно
виходили з того, що відображення позивачем в податковій декларації
за звітний період суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню зарахуванням
в рахунок платежів з ПДВ, слід вважати його заявою на повернення
вказаної суми саме таким шляхом. Оскільки податкові декларації, у
яких заявлено про відшкодування ПДВ шляхом зарахування його у
рахунок майбутніх платежів були подані у встановлені законом
строки, тобто в межах 1095 днів, то висновок відповідача про
пропуск позивачем вказаного строку є безпідставним.
Право позивача на повернення сплаченого ПДВ шляхом
зарахування його суми в рахунок платежів з ПДВ слід вважати
реалізованим з моменту подання декларації, яка є заявою про таке
повернення.
Вищенаведеним спр остовуються доводи касаційної скарги
стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції
норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва
залишити без задоволення.
Постанову господарського суду м. Києва від 21.03.2006 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006
р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.