ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,
Маринчак Н.Є.
при секретарі - Коротких В.В.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу
Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції
Волинської області на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 17.04.2006 р. у справі за позовом
Приватного підприємства "Марс" до Нововолинської об'єднаної
державної податкової інспекції Волинської області про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И Л А :
Справа №К-21949/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
02.10.2003 р. Приватне підприємство "Марс" (далі по тексту -
позивач, ПП "Марс") звернулось до Господарського суду Волинської
області з позовом до Нововолинської об'єднаної державної
податкової інспекції Волинської області (далі по тексту -
відповідач, Нововолинської ОДПI), в якому просить визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2003 р.
№0000262303/0-185/2303.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Господарського суду Волинської області від
23.01.2006 р. у справі №9/44-2А позовні вимоги ПП "Марс"
задоволено частково; визнано нечинним податкове
повідомлення-рішення Нововолинської ОДПI в частині визначення суми
штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41 485,50 грн. податковим
зобов'язанням.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
17.04.2004 р. у справі №9/44-2А скасовано постанову Господарського
суду Волинської області від 23.01.2006 р.; прийнято нову
постанову, якою визнано податкове повідомлення-рішення
Нововолинської ОДПI від 06.06.2003 р. №0000262303/0-185/2303
нечинним в повному обсязі.
Нововолинська ОДПI не погоджуючись з постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 17.04.2004 р. у справі
№9/44-2А подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та
залишити в силі постанову Господарського суду Волинської області
від 23.01.2006 р.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга
Нововолинської ОДПI підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.06.2003 р.
Нововолинською ОДПI прийнято податкове повідомлення-рішення
№0000262303/0-185/2303, яким позивачу визначено штрафні
(фінансові) санкції у розмірі 41 485,50 грн. сумою податкового
зобов'язання.
Податкове повідомлення-рішення від 06.06.2003 р.
№0000262303/0-185/2303 прийнято Нововолинською ОДПI на підставі
акту Державної податкової адміністрації у Волинській області "Про
результати перевірки дотримання Приватним підприємством "Марс"
(код ЄДРПОУ 21752922) вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.06.2003 р. №003575
(далі по тексту - Акт перевірки).
Відповідно до Акту перевірки позивач за період з
01.09.2002 р. по 01.06.2003 р. реалізував через АЗС по платіжних
картках нафтопродукти на загальну суму у розмірі 8 297,10 грн. без
застосування реєстратора розрахункових операцій.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ПП "Марс"
частково виходив з того, що визначення суми штрафних санкцій за
порушення положень Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
саме податковим зобов'язанням не
відповідає положенням преамбули п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. ст. 14, 15
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, аналіз
яких дає підстави для висновку, що податкове зобов'язання
стосується лише сфери сплати встановлених законами України
податків та зборів (обов'язкових платежів). В частині відмови у
задоволенні позовних вимог Господарський суд Волинської області
виходив з фактичного доведення матеріалами справи встановленого
Актом перевірки порушення.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої
інстанції та визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення
Нововолинської ОДПI від 06.06.2003 р. №0000262303/0-185/2303 в
повному обсязі виходив з безпідставності проведення самої
перевірки та порушення при цьому положень Указу Президента України
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" та
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від
16.09.2002 р. №429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
.
Вищий адміністративний суд України не погоджується з таким
висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в
готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну
суму покупки (надання послуги) через зареєстровані у встановленому
порядку та проведені у фіскальний режим роботи реєстратори
розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових
документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або
у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням
зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; а
також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує
послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ
встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не містить обмежений перелік засобів проведення
безготівкових операцій та в той же час не звільняє від обов'язку
проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових
операцій.
Стаття 2 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
містить визначення терміну "розрахункова
операція", а саме: "приймання від покупця готівкових коштів,
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем
реалізації товарів". Місцем такої реалізації товару (пального)
була АЗС позивача.
Факт відпуску нафтопродуктів на АЗС позивача без застосування
реєстратора розрахункових операцій встановлено Господарським судом
Волинської області та підтверджено матеріалами справи.
Висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність
нарахування штрафних санкцій зроблено без належного правового
аналізу положень Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, оскільки відповідно до ст. 17 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
податкові органи наділені повноваженнями щодо
нарахування і стягнення штрафів, передбачених ст. 17 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Так, на думку судової колегії, застосування штрафних
(фінансових) санкцій, передбачених чинним законодавством, є
правомірним у разі вчинення суб'єктом, по відношенню до якого
застосовані ці санкції, правопорушення, за яке останні встановлені
законом як міра відповідальності, а також у разі застосування
санкцій уповноваженим законом органом, що діє в межах наділеної
його компетенції та з дотриманням встановленого порядку.
Згідно з п. 7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби
мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і
громадян фінансові санкції в порядку та розмірах, встановлених
законом.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до суб'єктів підприємницької
діяльності застосовуються санкції у вигляді штрафів у разі
непроведення розрахункових операцій через реєстратори
розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного
розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової
операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Пунктом 2.6 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації
України від 21.06.2001 р. №253, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 11.06.2003 р. за №467/7788 ( z0467-03 ) (z0467-03)
,
визначено, що податкове повідомлення-рішення - це рішення
керівника податкового органу
.
На думку Вищого адміністративного суду України, викладення
рішення органу державної податкової служби про застосування до
суб'єктів підприємницької діяльності фінансових санкцій,
передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в податковому повідомленні, яке, як
випливає з п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, за своєю суттю є рішенням
контролюючого органу, не суперечить повноваженням цього органу та
не може бути підставою для визнання застосованих санкцій
незаконними при встановлені факту порушення.
В частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі
41 485,50 грн. сумою податкового зобов'язання, судом першої
інстанції обгрунтовано зазначено, що визначення податковим органом
у податковому повідомленні - рішенні суми застосованих штрафних
(фінансових) санкцій саме сумою податкового зобов'язання позивачу
не відповідає положенням преамбули, п. 1.2 ст. 1 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. ст.
14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
,
аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобов'язання
стосується сфери сплати встановлених законами України податків,
зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, на думку судової колегії, податкове
повідомлення-рішення рішення від 06.06.2003 р.
№0000262303/0-185/2303 правомірно визнано нечинним лише в частині
визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41 485,50 грн.
податковим зобов'язанням.
В частині посилань суду апеляційної інстанції на процедурні
порушення при проведенні перевірки ПП "Марс", Вищий
адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що
недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття
акта, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише
у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття
неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами
чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що
склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої
процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання
його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Таким чином, на думку судової колегії, судом першої інстанції
обгрунтовано зазначено, що придбання особами за безготівкові кошти
з використанням платіжних карт не звільняє позивача від обов'язку
проведення операцій по відпуску товару через реєстратор
розрахункових операцій, а отже податкове повідомлення-рішення від
06.06.2003 р. №0000262303/0-185/2303 в частині стягнення штрафних
(фінансових) санкцій у розмірі 41 485,50 грн. є таким, що
відповідає вимогам чинного законодавства.
Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України
зазначає, що постанова Господарського суду Волинської області від
23.01.2006 р. у справі №9/44-2а прийнято відповідно до вимог
законодавства і скасовано постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 17.04.2006 р. помилково.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції скасовує судове
рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду
першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване
або змінене помилково.
За таких обставин, касаційна скарга Нововолинської ОДПI
підлягає задоволенню, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 17.04.2006 р. у справі №9/44-2а підлягає
скасуванню, а постанова Господарського суду Волинської області від
23.01.2006 р. - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної
податкової інспекції Волинської області на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 17.04.2006 р. у справі
№9/44-2а задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.04.2006 р. у справі №9/44-2а скасувати.
Постанову Господарського суду Волинської області від
23.01.2006 р. у справі №9/44-2а залишити в силі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді