ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2007
№ К-13968/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I. Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників:
позивача: Галена В.М., Пазднікової О.I., Чернакової О.I.
відповідача: Почтарьової Ю.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення
Господарського суду Сумської області від 01.11.2005 та ухвалу
Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 по
справі № 16/298-05
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства
"Агрофірма "Соснівська"
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції в
Сумській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкове
повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової
інспекції від 20.05.2005 № 0001291720/1 на загальну суму 54 286,44
грн., з яких 18 095,48 грн. основного платежу та 36 190,96 грн.
штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2005
по справі № 16/298-05 залишеним без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 17.01.2006, позовні вимоги
задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(далі - ДПI) подав касаційну скаргу яка обгрунтована тим, що суд
невірно застосував норми матеріального права, зокрема не
застосовано ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 щодо
особливостей оподаткування доходів від зайняття підприємницької
діяльністю та інших доходів.
При цьому Скаржник наголошує, що сплачено прибутковий податок
з громадян, але податкова інспекція вважає, що даний податок
розраховано невірно, а тому і не в повній мірі перераховано до
бюджету. I тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, ДПI
просить судові рішення скасувати і відмовити в позові.
Позивач (ПСП) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
зазначив, що твердження ДПI про неправомірне нарахування не може
бути прийняте до уваги, оскільки ст. 11 вищезазначеного Декрету
Кабінету Міністрів України регулює оподаткування доходів, які
одержані громадянами від суб'єктів підприємницької діяльності за
виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів
підряду та інших договорів цивільно-правового характеру. I лише з
прийняттям Закону України від 22.05.2003 № 889 "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
та набрання ним чинності з
податку-орендодавця, щодо його доходу від надання в оренду
земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної
частки (паю ).
I враховуючи зазначені в запереченні спростування касаційної
скарги, Позивач просить судові рішення залишити без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
В силу пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 №
889 "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
- податковим
агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від
надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського
призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх
виплаті за їх рахунок (пп. 9.5.1).
Як зазначено в судових рішеннях - ДПI провела планову
документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства ПСП за період із 01.01.2002 по 31.12.2004 та склала
Акт перевірки від 05.04.2005 № 100/23-10/30490415, на підставі
якого 20.05.2005 прийнято податкові повідомлення-рішення №
0001291720/1, яким визначено Позивачу податкове зобов'язання по
податку з доходів фізичних осіб в сумі 18 095,48 грн. та
застосування фінансових санкцій в сумі 36 190,96 грн. за порушення
п. 6.1 ст. 6, пп. 8.1.1. ст. 8, пп. 9.1.5 п. 9.1. ст. 9 Закону
України від 22.05.2003 № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №
13 ( 13-92 ) (13-92)
"Про прибутковий податок з громадян" .
Дослідивши позовні вимоги та фактичні обставини справи - суд
першої інстанції встановив, що ДПI провела донарахування по
податку з доходів фізичних осіб всупереч вимогам діючого в 2003
році законодавства, зроблені на підставі не повністю перевірених
даних, і тому нарахування позивачу за 2003 рік 16 350 грн.
прибуткового податку та 32 700 грн. штрафних санкцій визнано
неправомірним.
Зазначене суд першої інстанції обгрунтував Декретом Кабінету
Міністрів України від 26.12.1992 № 13 ( 13-92 ) (13-92)
"Про прибутковий
податок з громадян", який діяв в 2003 році, де ст. ст. 8, 11 не
передбачають і не зобов'язують Позивача як орендаря утримувати
прибутковий податок з нарахованої та виплаченої орендної плати
орендодавцям, так як станом на 2003 рік, тобто на момент
проведення розрахунків, він не був визначений як податковий агент.
В 2003 році прибутковий податок з інших доходів громадян
обчислювався та оподатковувався податковими органами на підставі
декларації громадян про фактично одержані ними протягом року
доходи, як то було передбачено ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету
Міністрів України від 26.12.1992 № 13 ( 13-92 ) (13-92)
"Про прибутковий
податок з громадян".
В судовому рішенні також зазначено, що Відповідач під час
перевірки Позивача не провів зустрічні перевірки на предмет того,
чи внесені в декларації громадян, які отримували орендну плату в
2003 році, відомості про отримані ними доходи та чи сплатили
громадяни самостійно прибутковий податок з доходів, отриманих з
інших джерел.
Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений
висновок. I також зазначив, що в 2004 році Позивач за надані в
оренду земельні ділянки у відповідності з вимогами ст. ст. 8, 9
Закону України від 22.05.2003 № 889 "Про податок з доходів
фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
утримував з орендодавців та перерахував
до бюджету суми прибуткового податку з їх доходів (до місцевого
бюджету Соснівської сільської ради).
При цьому доводи ДПI, викладені в касаційній скарзі
спростовуються правовими нормами Закону України від 22.05.2003 №
889 "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, тому
відповідно судами правильно застосовано зазначений Закон та
обгрунтовано встановлено, що Позивач правомірно почав проводити
утримання прибуткового податку із 2004 року.
Відповідно аналізуючи наведені норми права, які спростовують
доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального права, встановлено,
що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини
справи та винесли рішення та ухвалу з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, які не підлягають
скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2005
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
17.01.2006 по справі № 16/298-05 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров