Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О. (доповідач по справі)

Суддів Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Сорокіна Л.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 13.02.2007 року (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006 року

на постанову господарського суду Черкаської області від 16.12.2005 року

у справі № 07/4586а

за позовом Закритого акціонерного товариства "Юрія", м. Черкаси

до Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

Закрите акціонерне товариство "Юрія" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Черкаської ОДПІ № 0004372301/0 від 22.06.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1468190,00 грн., у тому числі 8360334,00 грн. основного платежу та 632156,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою господарського суду Черкаської області від 16.12.2005р. у справі № 07/4586а, яка залишена без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006р., позовні вимоги ЗАТ "Юрія" задоволено повністю. При цьому судами попередніх інстанцій зроблений висновок, що операції з продажу корпоративних прав не можна розглядати як операції з продажу робіт (послуг), оскільки дані поняття не є аналогічними за своєю правовою природою, а отже операції з продажу корпоративних прав не відносяться до операцій з продажу товарів (робіт, послуг) та відсутні в переліку операцій, які є об’єктом оподаткування згідно Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Не погоджуючись з ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006р. та постановою господарського суду Черкаської області від 16.12.2005р., відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в який просить скасувати рішення судів першої та другої інстанцій та ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в позові.

В скарзі заявник посилається на невірне застосування судами матеріального права та неповне з’ясування обставин справи. Обґрунтовуючи скаргу відповідач наполягає на тому, що позивач здійснивши передачу основних засобів до статутного фонду ТОВ "Юрія-фортуна" в обмін на корпоративні права, втратив право власності на вказане майно, що в свою чергу кваліфікує цю господарську операцію як продаж основних засобів до статутного фонду ТОВ "Юрія-фортуна" в обмін на корпоративні права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Пункт 1.28 статті 1 Закону дає визначення поняття інвестиція. Це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

В касаційній скарзі відповідач зокрема висуває таке положення, що передача основних засобів до статутного фонду ТОВ "Юрія-фортуна" в обмін на корпоративні права є продажем послуг, а отже відповідно до пп. 7.4.2 не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до п. 1.31. Закону № 335/94-ВР продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до ст. 7 Закону за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Тобто операції з продажу корпоративних прав за своєю суттю є операціями з передачі інвестиційних прав, а не продаж товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції не підлягає задоволенню, а ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006 р. по справі № 07/4586а залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006р. по справі № 07/4586а залишити без задоволення.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2006р. по справі № 07/4586а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.