ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"09" лютого 2007 р. №К-8361/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Костенка М.I.
Маринчак Н.Є.
Степашка О.I.
Шипуліної Т.М.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача 1: 1.Пашинський Ю.А. (дов. від 07.12.2005 р.
№11773/10);
2.Ничипорук О.В. (дов. від 17.02.2006 р. №1396/10);
3.Титаренко М.М. (дов. від 17.05.2006 р. №4403/10);
4.Міняйло С.О. (дов. від 08.02.2007 р. №1393/10);
відповідача 2: не з'явились;
прокуратури: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Коростенської об'єднаної
державної податкової інспекції та касаційне подання Заступника
Генерального прокурора України
на рішення Господарського суду Житомирської області від
30.07.2004 р.,
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
30.09.2004 р.
та ухвалу Господарського суду Житомирської області від
22.03.2005 р.
у справі №11/2290
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт"
до 1.Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції
Житомирської області
2.Управління державного казначейства в Житомирській області
про стягнення 190 796 421,00 грн. бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцепт" (далі по
тексту - позивач, ТОВ "Акцепт") звернулось до Господарського суду
Житомирської області з позовом до Коростенської об'єднаної
державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач 1,
Коростенська ОДПI) та Управління державного казначейства в
Житомирській області (далі по тексту - відповідач 2, УДК), в якому
просить стягнути з Державного бюджету України на свій рахунок
кошти у розмірі 190 796 421,00 грн. бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від
30.07.2004 р. у справі №11/2290 (суддя Маріщенко Л.О.), яке
залишено без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 30.09.2004 р. (головуючий суддя - Вечірко
I.О., судді Черпак Ю.К, Щепанська Г.А.), позовні вимоги задоволено
повністю, відшкодовано ТОВ "Акцепт" з Державного бюджету України
190 796 421,00 грн. грн. бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від
22.03.2005 р. у справі №11/2290 (суддя Маріщенко Л.О.) здійснено
заміну ТОВ "Акцепт" його правонаступником - Товариством з
обмеженою відповідальністю "Глобус".
Коростенська ОДПI не погоджуючись з рішенням Господарського
суду Житомирської області від 30.07.2004 р. та постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2004 р. у
справі №11/2290 подала касаційну скаргу, в якій просить їх
скасувати з підстав порушення судами першої та апеляційної
інстанцій норм процесуального та матеріального права, прийняти
нове рішення.
Заступник Генерального прокурора України не погоджуючись з
рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.07.2004
р., постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
30.09.2004 р. та ухвалою Господарського суду Житомирської області
від 22.03.2005 р. у справі №11/2290 вніс касаційне подання, в
якому просить їх скасувати з підстав порушення судами першої та
апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права,
прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга
Коростенської ОДПI та касаційне подання Заступника Генерального
прокурора України підлягають частковому задоволенню з наступних
підстав.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги
виходили з правомірності звільнення ТОВ "Акцепт" від оподаткування
податком на додану вартість на підставі ст. 7 Закону України "Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
(тут і далі по тексту
нормативно-правові акти в редакції чинній на час виникнення
спірних правовідносин) підприємства, об'єднання і організації,
колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого
добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю,
звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до
місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України
встановлюються пільгові умови фінансування, гарантоване
матеріально-технічне забезпечення.
Поряд з цим, преамбулою ст. 7 Закону України "Про правовий
режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
визначено, що цей Закон
регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх
використання та охорони, умови проживання та роботи населення,
господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах;
закріплює і гарантує забезпечення режиму використання та охорони
вказаних територій з метою зменшення дії радіоактивного
опромінення на здоров'я людини та на екологічні системи.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України вважає за
необхідне зазначити, що Закон України "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
не є законом про
оподаткування.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита
та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки
до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм
власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Пунктом 11.4 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що зміни порядку оподаткування
податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом
внесення змін до цього Закону окремим законом з питань
оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно
від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим
податком, відмінні від зазначених Законі України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пріоритет мають норми Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що
пільги з оподаткування суб'єктів господарювання на території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи, встановлювались лише на підставі Закону України "Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
, норми щодо
встановлення цих пільг до законів про оподаткування не включались.
Однак, при розгляді даної справи вищевикладене судами першої
та апеляційної інстанцій до уваги не прийнято.
Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів
першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на
новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки
допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм
матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та
не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то рішення
Господарського суду Житомирської області від 30.07.2004 р. та
постанова Житомирського апеляційного господарського суду від
30.09.2004 р. у справі №11/2290 підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки ухвала Господарського суду Житомирської області від
22.03.2005 р. у справі №11/2290 є похідною від вказаних судових
рішень, то, на думку судової колегії, вона також підлягає
скасуванню.
При цьому, ухвалою Господарського суду Житомирської області
від 22.03.2005 р. у справі №11/2290 фактично вирішено питання про
обов'язки Відділення державного казначейства у Шевченківському
районі м. Києва, яке не повідомлено про можливість вступу у
справі, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
є обов'язковою
підставою для скасування судового рішення з направленням справи на
новий розгляд.
Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити
спір відповідно до закону.
Крім того, Вищий адміністративний суд України звертає увагу
на те, що при новому розгляді судами має бути встановлено чи не
ліквідовано ТОВ "Акцепт", оскільки ліквідація сторони виключає
можливість провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної
податкової інспекції та касаційне подання Заступника Генерального
прокурора України на рішення Господарського суду Житомирської
області від 30.07.2004 р., постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 30.09.2004 р. та ухвалу Господарського
суду Житомирської області від 22.03.2005 р. у справі №11/2290
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від
30.07.2004 р., постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 30.09.2004 р. та ухвалу Господарського суду Житомирської
області від 22.03.2005 р. у справі №11/2290 скасувати повністю.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду
Житомирської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
О.А. Сергейчук
Судді
(підпис)
М.I. Костенко
(підпис)
Н.Є. Маринчак
(підпис)
О.I. Степашко
(підпис)
Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Сергейчук