ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі :
Головуючого - судді Бутенка В. I.,
Суддів : Лиски Т. О.,
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Штульмана I. В.,
При секретарі Марушевському А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального
захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької
міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової
допомоги, за касаційною скаргою Управління праці і соціального
захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької
міської ради на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від
11 березня 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до Комунарського
районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління праці і
соціального захисту населення Комунарської районної адміністрації
Запорізької міської ради про стягнення недоплаченої одноразової
грошової допомоги за період 2003-2005 років у розмірі 2802,25 грн.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03
лютого 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено. Стягнуто з Управління
праці і соціального захисту населення Комунарської районної
адміністрації Запорізької міської ради на його користь недоплачену
одноразову грошову допомогу за 2003 р. у сумі 231,10 грн., за 2004
р. у сумі 517,15 грн., за 2005 р. у сумі 2054 грн., всього 2802,25
грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 березня
2006 року апеляційна скарга Управління праці і соціального захисту
населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської
ради залишена без розгляду в зв'язку з пропущенням строків
апеляційного оскарження.
В касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду Запорізької
області від 11 березня 2006 року Управління праці і соціального
захисту населення Комунарської районної адміністрації Запорізької
міської ради ставить питання про скасування ухвали суду
апеляційної інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм
процесуального права та направлення справи до суду апеляційної
інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що заява на апеляційне оскарження була
подана з пропуском строку, встановленого ст. 294 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на
наступне.
З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, і суд першої
інстанції, ухвалюючи рішення, керувався положеннями цього Кодексу.
Однак, суд апеляційної інстанції вирішував питання про прийняття
апеляційної скарги за правилами цивільного судочинства, вже після
набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України,
тобто судом були не вірно застосовані норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
заява про
апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається
протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення
постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього
Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на
постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів
після подання заяви про апеляційне оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду першої
інстанції була проголошена 03 лютого 2006 року, однак повний текст
постанови, як зазначено в протоколі (а.с 30 зворот), був
складений 07 лютого 2006 року. Заява на апеляційне оскарження була
подана 16 лютого 2006 року, тобто, в строк, встановлений ст. 186
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, залишаючи
апеляційну скаргу без розгляду, дійшов помилкового висновку та
неправильно застосував норми процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст.. 227 Кодексу адміністративного судочинства
( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої
та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для
продовження розгляду є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели до постановлення незаконної
ухвали, якою провадження у справі не закінчується.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід задовольнити, оскільки ухвала суду апеляційної
інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а
висновки суду спростовуються доводами касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Управління праці і соціального захисту
населення Комунарської районної адміністрації Запорізької міської
ради задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 березня
2006 року скасувати.
Справу повернути до Апеляційного суду Запорізької області для
вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді :
(підпис) В. I. Бутенко
(підпис) Т. О. Лиска
(підпис) О. I. Панченко
(підпис) М. О. Сорока
(підпис) I. В. Штульман
З оригіналом згідно суддя Т. О. Лиска