Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька про визнання неправомірним перерахунку пенсії та стягнення заборгованості по сплаті пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 жовтня 2003 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 04 липня 2003 року позов ОСОБА_1. задоволений. Визнані неправомірними дії УПФ України у Київському районі м. Донецька, які полягали в перерахунку з 01.11.2001р. ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в сторону зменшення. Зобов'язано УПФ України у Київському районі м. Донецька провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.11.2001 р., розрахувавши її розмір із середнього заробітку за період його роботи відповідно до ст. ст. 98, 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) з урахуванням інтересів заявника відповідно до порядку, передбаченого ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , розмір якої не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за календарний рік, який передує зверненню за перерахунком пенсії.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 30 жовтня 2003 року апеляційна скарга УПФ України у Київському районі м. Донецька задоволена, рішення Київського районного суду м. Донецька від 04 липня 2003 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі на рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 жовтня 2003 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства України   (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що УПФ України у Київському районі м. Донецька було прийнято рішення виправити помилково визначений ОСОБА_1 у березні 2001 року розмір пенсії у сумі 607,90 грн. та встановлено і виплачується з 01 листопада 2001 року пенсія у сумі 434,58 грн. Місяцем, з якого у позивача виникло право отримувати пенсію згідно з вимогами ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , відповідачем правильно було визначено грудень 1999 року, і на цей час був проведений перерахунок середньої заробітної плати і застосоване обмеження у дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за попередній календарний рік. Даний факт не можна розцінювати як зменшення розміру пенсії, оскільки мало місце виправлення помилки, допущеної при перерахунку пенсії. У зв'язку з цим порушень вимог ст. 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) з боку відповідача не вбачається.

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач правомірно відмовив у перерахунку і підвищенні розміру пенсії позивачу з 01 березня 2003 року, а також відсутні підстави для підвищення позивачу пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 р. № 374 (374-2002-п) "Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам справи дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України  (2747-15) , колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 жовтня 2003 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .