Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2006 року, у справі № 2-2105/05 за скаргою ОСОБА_1 на постанову 2-го відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м.Одеси про відкриття провадження у справі та накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії 2-го відділу ДВС Малиновського РУЮ м.Одеси, в якій просив скасувати постанову 2-го відділу ДВС Малиновського РУЮ в м.Одесі від 12 лютого 2004р. про відкриття виконавчого провадження та постанову від 05 квітня 2004р. про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження. Свої вимоги він обгрунтував тим, що вказані постанови винесені з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки про їх винесення він не був повідомлений, відкриття виконавчого провадження не могло бути відкрите за заявою представника, оскільки він не мав відповідних повноважень.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2005 року скарга задоволена.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2006 року ухвала суду першої інстанції скасована, в задоволенні скарги відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до виконавчого листа №НОМЕР_1 від 03 квітня 1996р. ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 1991р. народження, у розмірі 1\4 частини усіх видів заробітку. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у добровільному порядку аліменти своєчасно не сплачував, ОСОБА_3 (баба ОСОБА_4), яка діяла на підставі довіреності від 10 березня 2003р. від імені своєї дочки ОСОБА_2, звернулась 10 лютого 2004р. із заявою до 2-го відділу ДВС Малиновського РУЮ про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках. Враховуючи, що ОСОБА_3 представляє інтереси неповнолітньої онучки, має довіреність від своєї дочки, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 наділена правом звернення до ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по виплаті аліментів, наданої державним виконавцем, його сума складає: 2239,20грн., та 8550 доларів СIЛА (оскільки ОСОБА_1 є моряком закордонного плавання).

Ухвалюючи постанову про арешт майна ОСОБА_1, державний виконавець виходив з вартості майна (АДРЕСА_1) яка складає 9780 грн., і менше суми боргу, та вартості автомобіля.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що оскаржувані постанови відділом ДВС Малиновського РУЮ в м.Одесі винесені у відповідності з Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а постанову апеляційного суду Одеської області від 01 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судд