ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі: Коротких А.О.
з участю представника ДПI у Ленінському районі м. Харкова -
Мазура В.С.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою
Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на
рішення господарського суду Харківської області від 25 березня
2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 31 травня 2005 року, у справі №А-03/427-04 за позовом ТОВ
"Агроімпекс" до ДПI у Ленінському районі м. Харкова, відділення
Державного казначейства України у Ленінському районі м. Харкова
про визнання недійсним повідомлення - рішення, стягнення
бюджетної заборгованості,
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Агроімпекс" звернулось до суду зі згаданим позовом, в
якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення
№0002792310/0 від 28.10.2004 р. та стягнути з відповідачів
бюджетну заборгованість з ПДВ в розмірі 54807 грн.(з врахуванням
уточнених позовних вимог). Свої вимоги позивач обгрунтовував тим,
що зазначене податкове повідомлення-рішення суперечить чинному
законодавству, а сума бюджетного відшкодування підтверджена
документами, тому товариство має право на їх отримання
Рішенням господарського суду Харківської області від 25
березня 2005 року позов ТОВ "Агроімпекс" задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у
Ленінському районі м. Харкова №0002792310/0 від 28.10.2004 року
про завищення суми бюджетного відшкодування на 15155, 27 грн., в
тому числі за березень 2004 року - 9813,51 грн., за червень 2004
року - 5341,76 грн.
У задоволенні позову про стягнення бюджетної заборгованості
в сумі 54807,00 грн. - відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
31 травня 2005 року рішення господарського суду від 25.03.2005 р.
змінено в частині визнання недійсним повідомлення - рішення
№0002792310/0 від 28.10.2004 року в сумі 204, 33 грн., в цій
частині в позові відмовлено. В іншій частині рішення
господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПI у Ленінському районі м. Харкова
просить скасувати зазначені судові рішення в частині визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення, прийняти в цій
частині нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що
судами неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається і судами попередніх інстанцій
встановлено, що ДПI у Ленінському районі м. Харкова проведено
позапланову перевірку ТОВ "Агроімпекс" з питань правильності
обчислення податкових зобов'язань по ПДВ за березень та червень
2004 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2004 року
№526/23-504/118, яким встановлено завищення суми відшкодування
ПДВ на загальну суму 15 359,60 грн. через неправомірне включення
до податкового кредиту березня і червня 2004 року податкових
накладних: №54 від 26.03.від 26.03.2004. (в якій не заповнено
рядок 2), №83 від 29.03.2004 року , №215 від 30.06.2004 року , що є порушенням пп. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Зі складу податкового кредиту
виключено суми ПДВ по товару, який був отриманий позивачем , але
оплачений ним постачальникам в наступному податковому періоді: у
березні 9752,73 грн. та червні 5140,76 грн., що є порушенням п.
1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. На підставі акту перевірки прийнято
податкове повідомлення - рішення № 0002792310/0 від 28.10.2004 р.
про завищення суми бюджетного відшкодування на 15359,60 грн., в
т.ч. за березень 2004 р. - 10017,84 грн. та за червень
2004р.-5341,76 грн.
Відповідно до положень п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку
зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити
зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;
дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або
прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як
платник податку на додану вартість; податковий номер платника
податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи
або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як
платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів
(робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву
отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку
та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму
коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що
податковим органом правомірно виключені із складу податкового
кредиту позивача ПДВ згідно податкових накладних № 83 від 29.03.04
р. (сума ПДВ 204,33 грн.) та № 215 від 30.06.04 р. (сума ПДВ 201,0
грн.) у зв'язку з тим, що в названих податкових накладних не були
заповнені графа 5 (кількість (обсяг, об'єм) та графа 6 ( ціна
поставки без врахування податку), оскільки зазначення цих
відомостей є обов'язковою вимогою пп. 7.2.1 "є" та "ж" п. 7.2 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також вірним є висновок судів попередніх інстанцій стосовно
неправомірності виключення відповідачем із складу податкового
кредиту березня ПДВ по податковій накладній № 54 від 26.03.04 р.
по причині не заповнення графи 2 (дата відвантаження, виконання,
надання (оплати) товарів (робіт, послуг)), оскільки зазначення цих
відомостей не є вимогою норми 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У відповідності до
пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку
платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата
виписки відповідного рахунку (товарного - чека) - в разі
розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або
комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що
засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,
послуг).
Оскільки ні Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ні жодний інший закон з питань оподаткування ПДВ не
містить вимог до платника податку відображати у складі податкового
кредиту лише сплачені суми ПДВ, тому ДПI неправомірно зазначено
в акті перевірки про порушення позивачем приписів п. 1.8 ст. 1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, про
виключення із складу податкового кредиту березня 2004 р. ПДВ у
сумі 9752,73 грн. та червня 2004 р. ПДВ у сумі 5140,76 грн. у
зв'язку з порушенням строків сплати цих сум постачальників.
Відповідно до особливостей оподаткування податком на додану
вартість, встановлених ст. 7 Закону "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в момент виникнення у позивача податкового
кредиту у його контрагента виникає відповідне податкове
зобов'язання і обов'язок його сплатити (тобто податковий кредит
позивача дорівнює податковим зобов'язанням його контрагентів) та
передбачає коригування зобов'язань та кредиту в межах позовної
давності у випадку не проведення розрахунків між контрагентами.
Згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є
дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням
платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю
або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суди
попередніх інстанцій, вирішуючи спір про визнання недійсним
спірного податкового повідомлення-рішення, вірно застосували норми
матеріально права, що регулюють спірні правовідносини, не
допустили порушень норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Слід зазначити, що судові рішення в частині відмови в позові
про стягнення з відповідачів бюджетної заборгованості з ПДВ
ніким в касаційному порядку не оскаржено, а відповідно до ст.220
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційна інстанція наділена
повноваженнями перевіряти законність і обгрунтованість рішень
судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної
скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Харківської області від 25 березня 2005 року
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31
травня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді