ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     7 лютого 2007 року  м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     головуючого, судді:    Бутенка В.I.,
     суддів:    Сороки М.О.,
     Штульмана I.В.,
     Лиски Т.О.,
     Панченка О.I.
     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної  справи   за   позовом   ОСОБА_1до   Рівненського
обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,
 
                           встановила:
     У  листопаді  2004  року  ОСОБА_1  звернувся   до   суду   із
зазначеними вимогами  мотивуючи  їх  тим,  що  проходив  службу  у
Збройних Силах України та у грудні  2002  року  був  звільнений  у
запас і йому була призначена пенсія відповідно до  Закону  України
"Про    пенсійне    забезпечення     військовослужбовців,     осіб
начальницького і  рядового  складу  органів  внутрішніх  справ  та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
        . Вважав що має  право  на  пенсійне
забезпечення не на загальних  підставах,  передбачених  зазначеним
вище Законом, а на  підставі  Закону  України  "Про  розвідувальні
органи України" ( 2331-14 ) (2331-14)
        .
     Рішенням Рівненського міського суду від 26 травня 2005  року,
залишеним без змін ухвалою апеляційного суду  Рівненської  області
від 27 жовтня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.
     У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення  судами
норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.
     Відмовляючи  у  задоволенні  позову,  суд  першої   інстанції
виходив з того, що  відповідно до ч. 1 ст. 16 та ч1 ст. 17  Закону
України   "Про   розвідувальні   органи    України"    ( 2331-14 ) (2331-14)
        
співробітниками     розвідувальних     органів      України      є
військовослужбовці та службовці  кадрового  складу  розвідувальних
підрозділів відповідних центральних органів  виконавчої  влади,  а
також військовослужбовці, службовці та працівники, які не належать
до   кадрового   складу   цих   органів.   До   кадрового   складу
розвідувальних  органів  України  належать  військовослужбовці   і
службовці, які за  посадами,  що  вони  займають  у  цих  органах,
підпорядкованих  їм  навчальних  закладах   та   науково-дослідних
установах,  виконують   функціональні   обов'язки,   безпосередньо
пов'язані з розвідувальною діяльністю.
     Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу  у
військовій частині А2798 на посаді  старшого  прапорщика,  яка  не
віднесена до Переліку посад співробітників  органу  МО  України  і
його функціональні обов'язки безпосередньо  не  були  пов'язані  з
розвідувальною діяльністю.
     Висновок суду першої інстанції про  те,  що  позивач  не  був
співробітником розвідувального органу і його посада  не  дає  йому
право для нарахування пенсії на підставі Закону "Про розвідувальні
органи  України"  ( 2331-14 ) (2331-14)
          відповідає   фактичним   обставинам
справи. З таким висновком погодився суд  апеляційної  інстанції  і
доводи касаційної інстанції його не спростовують.
     Згідно ч. 3 ст.  211  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
          (далі  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.
     Відповідно до вимог  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції перевіряє  правильність  застосування  судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
     Встановлено  і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням  норм  матеріального  і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         підстави для їх обов'язкового скасування.
     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
     Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223,  224,  230,  231  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,
 
                            ухвалила:
     Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення,  а  рішення
Рівненського міського суду  від  26  травня  2005  року  і  ухвалу
апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня  2005  року  -
без змін.
 
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає крім  випадків  оскарження  за  винятковими
обставинами, що передбачені ст..237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Судді: (підписи)
     З оригіналом згідно
     Суддя: