ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I.,Кобилянського М.Г.,Юрченка
В.В.,
секретар: Замега Ю.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою
ОСОБА_1 на висновок та рішення Вищої кваліфікаційної комісії
суддів України за її касаційною скаргою та її представника
ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 11
грудня 2003 року та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 15
березня 2004 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою
на висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21
квітня 2003 року та рішення від 5 вересня 2003 року. Свої вимоги
позивач мотивувала тим, що з 1993 року вона є IНФОРМАЦIЯ_1
Iндустріального суду м.Дніпропетровська та 12 березня 2003 року її
повноваження IНФОРМАЦIЯ_1 закінчилися і нею була подана заява про
обрання IНФОРМАЦIЯ_1 безстроково. 21 квітня 2003 року, на підставі
характеристики, виданої головою Iндустріального суду
м.Дніпропетровська, відповідач неправомірно вирішив відмовити у
задоволенні подання Голови Верховного Суду України, щодо
рекомендації для обрання її IНФОРМАЦIЯ_1 безстроково на яке вона
подала скаргу. Рішенням відповідача від 5 вересня 2003 року у
задоволенні її скарги на рішення від 21 квітня 2003 року
відмовлено. Вважаючи висновок та рішення відповідача
неправомірними і такими, що порушують її права просила скасувати
висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21
квітня 2003 року та рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів
України від 5 вересня 2003 року.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 15 березня 2004 року
залишено без змін рішення Печерського районного суду м.Києва від
11 грудня 2003 року, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду позивач та її
представник звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду
України, який направив їх разом зі справою до Вищого
адміністративного суду України.
В касаційній скарзі позивач та її представник просять
скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 11 грудня
2003 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 15 березня 2004
року, а справу направити на новий розгляд, оскільки суди першої та
апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та
процесуального права, а саме : суди не визначили коло
нормативно-правових актів, якими повинна була керуватися комісія,
порушили вимоги ст.ст. 171, 202-1, 203, 301, 314 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
; висновок ВККСУ підписаний не тим складом членів
кваліфкомісії, які брали участь в засіданні та не підписаний одним
з членів цієї комісії, допущені порушення Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Конвенції про захист прав людини.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 21 квітня 2003 року, на підставі ст.
128 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 61 Закону України
"Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
, висновком Вищої
кваліфікаційної комісії суддів України подання Голови Верховного
Суду України про дачу рекомендації, щодо можливості обрання
ОСОБА_1 IНФОРМАЦIЯ_1, залишено без задоволення та відмовлено їй у
дачі рекомендації. Не погоджуючись з цім висновком ОСОБА_1
звернулася зі скаргою до голови Вищої кваліфікаційної комісії
суддів України, в якій просила скасувати цей висновок і призначити
їй повторний (додатковий) іспит. На підставі ст. 84 Закону України
"Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
рішенням Вищої
кваліфікаційної комісії суддів України від 5 вересня 2003 року їй
відмовлено у задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 95 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів
України, з питань кваліфікаційної комісії атестації може бути
оскаржено до суду лише у разі порушення встановленого законом
порядку розгляду питань.
Відмовляючи в задоволенні скарги суди виходили з того, що
висновок і рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
прийнято без порушення порядку розгляду цих питань, що є підставою
для відмови в задоволенні скарги.
В касаційній скарзі позивач та її представник посилаються на
порушення судами норм матеріального та процесуального права, які
були зазначені в апеляційній скарзі та були предметом розгляду
апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції встановлено, що
доказів, які б вказували на порушення суб'єктом оскарження
встановленого порядку розгляду питань кваліфікаційної атестації,
позивач не надала і в матеріалах справи їх немає.
За змістом норм Закону України "Про судоустрій України"
( 3018-14 ) (3018-14)
, які регулюють діяльність та повноваження Вищої
кваліфікаційної комісії суддів України, при розгляді скарги на
рішення цієї комісії суди не можуть перевіряти та давати оцінку
рівню професійних знань IНФОРМАЦIЯ_1, його особистим та моральним
якостям. Відповідно до ст. 94 цього Закону саме до повноважень
кваліфікаційної комісії віднесено вирішення зазначених питань, а
тому, посилання ОСОБА_1 на допущену судами неповноту з'ясування
вказаних аспектів її IНФОРМАЦIЯ_2 діяльності не грунтується на
законі.
Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин, висновок суду першої та апеляційної
інстанції про те, що при вирішенні питання про відмову в
рекомендації ОСОБА_1 для обрання IНФОРМАЦIЯ_1 Iндустріального
районного суду м.Дніпропетровська безстроково та про відмову в
задоволенні її скарги на рішення Вищої кваліфікаційної комісії
суддів України, суб'єктом оскарження було дотримано встановленого
законом порядку розгляду цих питань, є обгрунтованим.
Враховуючи те, що посилання касаторів в касаційних скаргах на
порушення судами норм матеріального та процесуального права не
знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами
повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм
належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм
змістом та формою відповідає вимогам матеріального та
процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити
без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 15 березня
2004 року та рішення Печерського районного суду м.Києва від 11
грудня 2003 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на висновок та
рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
судді : С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко