ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у м. Тернополі на рішення Тернопільського міського суду
від 8 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської
області від 3 лютого 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на
неправомірну бездіяльність податкового органу, -
встановила:
В листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказував, що визначений йому податковими органами
ідентифікаційний код платника податків він не сприймає через
релігійні переконання, але його прохання про застосування до нього
альтернативної форми обліку платника податків ДПI у м. Тернополі
залишила без задоволення. У зв'язку з цим скаржник просив суд
звільнити його від отримання ідентифікаційного коду, визнати
незаконною відмову податкового органу щодо внесення відмітки до
його паспорту про право здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номеру та зобов'язати суб'єкта оскарження
поставити таку відмітку.
Рішенням Тернопільського міського районного суду від 8
грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Тернопільської області від 3 лютого 2004 року, скаргу ОСОБА_1
задоволено та визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб
ДПI у м. Тернополі і зобов'язано останню внести до паспорту
скаржника відмітку про наявність у нього права здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, ДПI у м. Тернополі звернулася із касаційною скаргою, в
якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить
скасувати рішення судів першої та другої інстанцій.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний
державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
для осіб, які через релігійні
та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного
номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи,
зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та
інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номеру.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили з того, що скаржник вправі, як платник податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
Прийняті по справі рішення відповідають нормам матеріального
та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що скаржнику вже визначений
порядок обліку за ідентифікаційним номером і не має підстав його
міняти, не можуть бути враховані, оскільки чинним законодавством
не передбачено обмежень застосування положень вказаного вище
Закону щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже встановлено.
Посилання ДПI у м. Тернополі в касаційній скарзі на те, що
законом не встановлено зобов'язаного суб'єкта щодо реалізації
положень даного Закону спростовується положенням ст. 5 вище
названого Закону, згідно якої реєстрація фізичних осіб-платників
податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними
податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без
районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для
осіб які не мають постійного місця проживання в Україні - за
місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта
оподаткування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити Державній податковій інспекції у м. Тернополі у
задоволенні її касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Тернополі - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міського суду від 8 грудня 2003 року
та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 3 лютого
2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя