ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Iменем України
УХВАЛА
07 лютого 2007 р. Справа № 11/260
к/с № 2-274/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.04.2005р.
та рішення Господарського суду м. Києва
від 03.03.2005 р.
у справі № 11/260
за позовом Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю
ПромТехIмпЕкс"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю
"Смольний Буян"
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Шевченківському району м.
Києва (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з
позовною заявою про визнання недійсним до говору постачання №03/10
від 03.10.2003р., укладеного між Товариством з обмеженою
відповідальністю "ПромТехIмпЕкс" (відповідач-1) та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Смольний Буян" (відповідач-2), на
підставі положень статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням місцевого господарського суду (суддя Євсіков О.О.),
від 03.03.2005р. яке залишено без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду (судова колегія у складі:
головуючий суддя Муравйов О.В., судді: Кот О.В., Сотніков С.В.)
від 26.04.2005р. у справі № 11/260 в задоволенні позовних вимог
позивачу було відмовлено повністю.
Вказані судові рішення аргументовані тим, що оспорювана угода
не містить ознак необхідних для визнання її недійсною в силу ст.
48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.
Києва, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів
першої та апеляційної інстанцій, звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою в якій просить
скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким
позов задовольнити повністю.
Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що господарським
судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом при
прийнятті оспорюваних рішень порушено норми матеріального та
процесуального права України, а саме вимоги Законів України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, норми Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ч. 2 ст. 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою Вищого господарського суду від 04.11.2005р. у справі
№ 11/260, у зв'язку із вступом в законну силу Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, яким змінено
підвідомчість даної категорії справ, касаційну скаргу ДПI у
Шевченківському районі м. Києва разом із матеріалами справи №
11/260 передано для розгляду Вищому адміністративному суду
України.
Заперечень на касаційну скаргу від відповідача-1 та
відповідача-2 не надійшло.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне:
Між ТОВ "ПромТехIмпЕкс" та ТОВ "Смольний Буян" було укладено
договір постачання №03/10 від 03.10.2003р., згідно якого
постачальник (ТОВ "ПромТехIмпЕкс") зобов'язується поставити і
передати у власність покупця (ТОВ "Смольний Буян") товар -
біологічні активні добавки "Еректіум-Форте", ТУУ
15.8-32308619-0012003, відповідно до специфікацій (далі - товар),
а покупець зобов'язується здійснити його оплату на умовах даного
договору.
Відповідно до п. 2.2 договору якість товару повинна
відповідати всім необхідним умовам діючих норм і стандартів і
підтверджується відповідним документом.
Згідно з п. 4.6 договору постачальник зобов'язується надати
покупцю разом з товаром наступні документи: сертифікат якості на
товар, рахунок-фактуру та товар, видаткову та податкову накладні.
На виконання умов договору № 03/10 від 03.10.2003р.
відповідачем-1 та відповідачем-2 складено специфікацію № 1 від
03.10.2003р., згідно якої кількість товару складає 8000 упаковок
на загальну суму 998400,00 грн., в тому числі податок на додану
вартість 166400,00 грн.
Виконання договору купівлі-продажу № 03/10 від 03.10.2003р.
підтверджується актом прийому-передачі № 06/10-1 від 06.10.2003р.,
відповідно до якого ТОВ "ПромТехIмпЕкс" передало, а ТОВ "Смольний
Буян" прийняло біологічні активні добавки "Еректіум-Форте" у
кількості 8000 упаковок за ціною (без ПДВ) - 832000,00 грн., ПДВ -
166400,00 грн. Загальна вартість товару - 998400,00 грн.
Виконання умов зазначеного договору підтверджується також
накладною № 3 від 06.10.2003р. на загальну суму 998400,00 грн., у
тому числі ПДВ - 166400,00 грн., та податковою накладною № 3 від
06.10.2003р. на загальну суму 998400,00 грн., у тому числі
ПДВ -166400,00 грн.
Платіжним дорученням № 582 від 26.11.2003 ТОВ "Смольний Буян"
перерахувало ТОВ "ПромТехIмпЕкс" 853.072,00 грн. (в т. ч. ПДВ
142.178,67 грн.), частково розрахувавшись за поставлену продукцію.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,,
перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки
обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги, а саме.
Як вказано вище, позовні вимоги ДПI у Шевченківському районі
м. Києва складаються з визнання недійсним договору від 03.10.2003
за ознаками статті 48 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
Української
РСР.
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, який вступив в дію з
01.01.2004 цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що
виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які
виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і
обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним
чинності.
Оскільки, як вірно дійшов висновку місцевий господарський
суд, правовідносини між відповідачами виникли та припинились (в
зв'язку з виконанням спірного договору) до набрання чинності новим
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, то колегія суддів Вищого
адміністративного суду України підтримує правову позицію
попередніх судових інстанцій щодо регулювання даних відносин на
підставі положеннь Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
УРСР.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, недійсною є та
угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє
особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді
кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане
за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -
відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
№
4004-ХП від 24.02.1994 продовольча сировина, харчові продукти, а
також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх
виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні
відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій
сертифікації.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було
встановлено, що на момент укладання та виконання спірного договору
постачання №03/10 від 03.10.2003 у ТОВ "ПромТехIмпЕкс" був
відсутній висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи
на біологічно активну добавку "Еректіум-Форте". На той час у ТОВ
"ПромТехIмпЕкс" в наявності був лише висновок державної
санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України від 27.06.2003 №
05.03.02-06/26701 на Технічні умови ТУУ 15.8-32308619-001-2003
"Добавки біологічно активні "Еректіум". Крім того, якість
продукції посвідчувалась Сертифікатами якості біологічно активної
добавки "Еректіум-Форте", виданими АТ "Стома", яке діє на підставі
атестату акредитації випробувальної лабораторії № IIА 6.001. Т.178
від 20.02.2001, виданого Державним комітетом стандартизації,
метрології та сертифікації України відповідно до української
системи акредитації системи сертифікації УкрСЕПРО. Згідно із
сертифікатами АТ "Стома" усі показники якості (зовнішній вигляд,
колір, смак і запах, вологість, середня вага, маркування,
упаковка, мікробіологічна чистота тощо) відповідають встановленим
законодавством України нормам (копії - в матеріалах справи). Крім
того, висновки сертифікатів якості АТ "Стома" підтверджувалсь
також і експертними висновками Лабораторії якості та безпеки
сільськогосподарської продукції Національного аграрного
університету № 74/1 від 06.08.2003, № 74/2 від 06.08.2003, № 87
від 02.10.2003, № 87/2 від 03.10.2003, відповідно до яких
біологічно активна добавка "Еректіум-Форте" відповідає вимогам та
встановленим нормам законодавства України.
Крім того, у ході розгляду справи встановлено, що
Міністерством охорони здоров'я України висновок державної
санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/28865 було
надано 16.07.2004р. Пунктом 8 цього висновку визначено, що за
результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи
добавка біологічно активна "Еректіум-Форте" за ТУУ
15.8-32308619-0012003 відповідає санітарному законодавству
України, є безпечною для здоров'я за умови дотримання вимог цього
висновку і може бути використана за призначенням у сфері
застосування.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з
висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що на
час розгляду справи якість товару, реалізованого ТОВ
"ПромТехIмпЕкс" товариству "Смольний Буян", підтверджується
відповідними визначеними законодавством документами, в т. ч.
висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №
05.03.02-04/28865 від 16.07.2004.
Отже, відповідачами не допущено порушень законодавства
України під час укладення договору.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, органи
державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Чинним законодавством, зокрема, Основами законодавства
України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801 -XII
( 2801-12 ) (2801-12)
, Законом України "Про якість та безпеку харчових
продуктів і продовольчої сировини" № 771/97-ВР ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
від
23.12.1997, Законом України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
№ 4004-ХП від
24.02.1994, чітко визначені органи, які здійснюють державний
контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових продуктів і
продовольчої сировини під час їх виробництва, зберігання,
транспортування, реалізації, використання, утилізації чи знищення
у межах їх компетенції та застосовують відповідні санкції.
Податкові органи до вказаних органів не відносяться. Не
наділено їх, що визнається апеляційною інстанцією, відповідними
компетенцією та повноваженнями і Законом України від 04.12.1990 №
509-ХII "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
(із
змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
Української РСР при недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана
повернути все одержане за угодою.
Разом з тим, вказаною статтею не передбачається стягнення в
доход держави грошових коштів, отриманих в результаті укладення
угоди та продажу товару.
Як передбачено Законом України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
(п. 11 ч. 1 ст. 10), державні податкові
інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції
подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та
громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави
коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -
коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про
стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими
фондами за рахунок їх майна.
Наведена правова норма конкретизує частину 2 ст. 1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
якої державні та інші органи мають право звертатися до
господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами
України, а отже, є процесуальною нормою і не визначає права і
обов'язки сторін у правовідношенні.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає цілком вірною та
обгрунтовано. Правову позицію господарських судів попередніх
інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог Державній
податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва про
визнання недійсним договору від 03.10.2003 за ознаками статті 48
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
Української РСР, оскільки стаття 48
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, про що вірно зазначено в судових рішеннях
місцевого та апеляційного господарських судів, серед наслідків
визнання недійсною угоди, що не відповідає вимогам закону, не
передбачає стягнення у доход держави одержаного за такою угодою,
що є однією з обов'язкових умов наявності повноважень ДПI для
звернення до суду з позовом про визнання угоди недійсною.
Крім того, згаданим спеціальним законодавством з питань
якості продуктів визначено правові наслідки порушення його норм та
відповідні санкції за такі порушення, які застосовуються
компетентними органами. Суд касаційної інстанції погоджується з
місцевим та апеляційним господарськими судами в тому, що Законом
про якість продуктів, Законом про забезпечення санітарного
благополуччя, такий наслідок порушення порядку реалізації харчових
продуктів (в даному випадку - біологічно активної добавки) як
визнання недійсною угоди на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не
передбачений.
В порушення статей 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(чинний на
момент прийняття оскаржуваних судових рішень), позивачем не надано
жодного доказу про застосування компетентними органами до
відповідачів санкцій за порушення Закону України "Про якість та
безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23.12.1997
№ 771/97-ВР ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
, а також на підставі Закону України
"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
№ 4004-ХП від 24.02.1994.
При цьому, нормами наведеного вище спеціального законодавства
з питань державного контролю за якістю продуктів та забезпечення
санітарного благополуччя, як вірно зазначено в рішенні місцевого
суду, передбачена можливість взаємодії державних органів, в тому
числі податкових, в питаннях такого контролю. Однак, як вже було
зазначено вище, жодних доказів використання можливості такої
взаємодії, зокрема, шляхом інформування компетентних органів про
виявлені порушення, позивачем ані суду першої інстанції, ані
апеляційному господарському суду не надано.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі №
11/260 господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли
вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і
правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми
матеріального права.
За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без
задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від
03.03.2005р. та постанова Київського апеляційного господарського
суду від 26.04.2005р. у справі №11/260- без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2211 223, 229,
230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва на рішення Господарського суду м.
Києва від 03.03.2005р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.04.2005р. у справі №11/260 залишити без
задоволення
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2005р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.04.2005р. у справі №11/260 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді: Конюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.
З оригіналом вірно
Суддя Нечитайло О.М.