Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Енергодарської ОДПI в Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.2006 року по справі № 13/420 за позовом Енергодарської ОДПI в Запорізькій області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17 лютого 2006 року, в задоволені позовних вимог Енергодарської ОДПI в Запорізькій області до ПП ОСОБА_1. про стягнення податкової заборгованості в сумі 1785,00 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач 17 березня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.08.2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження та витребувана справа.

В касаційній скарзі Енергодарська ОДПI в Запорізькій області просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позову.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилася колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що стягнення позивачем штрафу з ПП ОСОБА_1., як суми податкового боргу, на підставі пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не є обгрунтованим.

При цьому суди виходили з матеріалів справи та встановлених по справі обставин, а саме, що застосовані позивачем штрафні (фінансові) санкції, визначені за статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами" (481/95-ВР) не є податковим зобов'язанням в розумінні приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Так, відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) від 21 грудня 2000 року № 2181-III, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

В пункті 6.1 статті 6 зазначеного Закону, зазначається, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з визначенням податкового зобов'язання, закріпленим в п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 25 червня 1991 року № 1251-ХII із змінами та доповненнями, будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону.

Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) передбачаються повноваження органів державної податкової служби для застосування фінансових санкцій.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених чинним законодавством, є правомірним у разі вчинення суб'єктом господарської діяльності правопорушень, за які законодавчими актами встановлені відповідні санкції, а також у разі застосування санкцій з дотриманням встановленого порядку та уповноваженим законом органом.

Крім того, Енергодарською об'єднаною державною податковою інспекцією акт перевірки був складений 12.05.2004 року, податкове повідомлення-рішення прийнято 27.05.2004 року, а до суду позивач звернувся 29.07.2005 року, тобто через 1 рік і 2 місяці.

Штрафні санкції - є конфіскаційними і, відповідно до ст. 250 Господарського Кодексу України (436-15) , мають бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

За встановленими судами обставинами справи вони закінчилися.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції, з якими погодилась апеляційна інстанція щодо відсутності підстав для задоволення вимог Енергодарської ОДПI про стягнення за рахунок майна та інших активів приватного підприємця ОСОБА_1. на суму 1785,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу, відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1ст.224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Енергодарської ОДПI в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 17.02.2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.