ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАШИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К, Костенка М.I.,
Шипуліної Т.М.,
при секретарі: Зімненко А.Д.
за участю представників:
позивача - Запорожця А.Л.
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада
2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 15 лютого 2006 року
у справі 33/293-А
за позовом ДШ у Солом'янському районі м. Києва
до ОСОБА_1
про стягнення фінансових санкцій,
Встановив:
У липні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про
стягнення із суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 15 729, 00 грн. за здійснення
торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності
відповідних ліцензій.
Постановою Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 15 лютого 2006 року, позов задоволено.
Стягнуто із СПД ОСОБА_1 до Державного бюджету України фінансові
санкції у вигляді штрафу в розмірі 15 729,00 грн..
В касаційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 просить
скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне
застосування судами норм процесуального та матеріального права, та
постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у
скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.04.2003 року Державною
податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва за
результатами перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу відповідачем
складено акт НОМЕР_1.
На підставі зазначеного акту позивач виніс податкове
повідомлення-рішення НОМЕР_2, яким визначив суму податкового
зобов'язання за порушення ст. 15 закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у сумі 15 730,63 грн..
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.07.2004 року скасовано рішення Господарського суду м. Києва від
25.03.2004 року у справі № 28/62. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення НОМЕР_2 в частині визнання штрафних санкцій у
сумі 15 729,00 грн. сумою податкового зобов'язання відповідача. В
частині визначення суми штрафної санкції за порушення ст. 15
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у сумі 15 730,63 грн. рішення
НОМЕР_2 залишено без змін.
На підставі акту перевірки НОМЕР_3 та постанови Київського
апеляційного господарського суду від 28.07.2004 року у справі №
28/62 ДШ у Солом'янському районі м. Києва винесено рішення про
застосування фінансових санкцій НОМЕР_4 згідно з абз. 5 ч. 2 ст.
17 Закону України "Постанову Господарського суду м. Києва від 23
листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 15 лютого 2006 року за торгівлю
алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензії.
Таким чином, рішення НОМЕР_4 від 11.10.2004 року, яке стало
підставою для подання позову у справі 33/293-А, було винесено
більш ніж через рік після складання акту (07.04.2003р.).
Згідно статті 250 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції помилково
дійшли висновку, що позивачем строк застосування санкції за
порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
пропущений
не був.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції має право скасувати судові
рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове
рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але
суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального
чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного
судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга ОСОБА_1 є обгрунтованою і підлягає задоволенню, а постанова
Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2005 року та ухвала
Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2006
року підлягають скасуванню у повному обсязі, з ухваленням нового
рішення про відмову у задоволенні позову .
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
постановив :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову
Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2005 року та ухвалу
Київського апеляційного госп одарського суду від 15 лютого 2006
року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові ДПI у Солом'янському
районі м. Києва про стягнення фінансових санкцій відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. За
винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного
Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких
обставин.
Судді: