К-9604/06 Про визнання недійсним договору на продаж санаторно-курортних путівок і надання туристичних послуг - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу Iнформаційного агентства "Крелком" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року у справі за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі до Iнформаційного агентства "Крелком" та Підприємства "Континент-плюс" про визнання недійсною угоди,-

встановила

Заступник прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Сімферополі (далі по тексту - Позивач, ДПI у м. Сімферополі) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Iнформаційного агентства "Крелком" (далі по тексту - Відповідач №1,) та Підприємства "Континент-плюс" (далі по тексту - Відповідач №2) про визнання недійсною угоди, укладеної відповідачами 1 червня 2002року у вигляді договору на продаж санаторно-курортних путівок і надання туристичних послуг.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року позовні вимоги задоволені, визнано недійсною угоду, укладену відповідачами 1 червня 2002року у вигляді договору на продаж санаторно-курортних путівок і надання туристичних послуг на суму 35000грн.; стягнуто з Iнформаційного агентства "Крелком" в дохід Державного бюджету України вартість санаторно-курортних путівок і туристичних послуг з договору від 01.06.2002р., одержаних от Підприємства "Континент-плюс", у розміру 35 000 грн.; стягнуто з Підприємства "Континент-плюс" на користь Iнформаційного агентства "Крелком" 35000 грн., одержаних у виконання спірного договору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року залишено без змін.

Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що угода зі сторони Приватного підприємства "Континент-Плюс" була укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства - ухилення від сплати податків, оскільки це підприємство було створене без наміру здійснювати яку-небудь діяльність, не подавало податкову звітність, за юридичною адресою не знаходилось.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Iнформаційне агентство "Крелком" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року та направити справу на новий судовий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Попередніми судовими інстанціями встановлені наступні фактичні обставини справи.

1 червня 2002 року між Приватним підприємством "Континент-Плюс" (виконавець) і Iнформаційним агентством "Крелком" (замовник) укладено договір б/н купівлі-продажу санаторно-курортних путівок і надання туристичних послуг, відповідного до умов якого Приватним підприємством "Континент-Плюс" були надані санаторно-курортні послуги і путівки, у тому числі вартістю 35 000 грн.(5 319,71 грн. - послуги, 23 846,96 грн. - путівки, ПДВ 5 833,33 грн.).

На підтвердження виконання сторонами прийнятих на себе зобов"язань до матеріалів справи залучені копії податкової накладної № 83 від 27 червня 2002 року, акту прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 1 червня 2002 року.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що вартість отриманих послуг і путівок Iнформаційним агентством "Крелком" була сплачена платіжними дорученнями № 363 від 27 червня 2002 року і № 376 від 23 липня 2002 року на суму 35 000 грн.

Суди першої та апеляційної інстанції, розглянувши справу, дійшли висновку про те, що укладена відповідачами угода має бути визнана недійсною як така, що укладена зі сторони Приватного підприємства "Континент-Плюс" з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства - приховування доходів від сплати податків.

Висновок щодо укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства суди обгрунтували тим, що рішенням Місцевого Центрального районного суду міста Сімферополя від 21 березня 2003 року, яке набрало чинність 22 квітня 2003 року, по справі за позовом прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції міста Сімферополя до Приватного підприємства "Континент-Плюс", Гилевського I.В. про визнання недійсними статутних документів та скасування державної реєстрації встановлені обставини, які свідчать про те, що Приватне підприємство "Континент-Плюс" було зареєстровано Гилевським I.В. 14 грудня 2001 року за винагороду від малознайомого чоловіка без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, іншим особам повноважень представляти інтереси підприємства він не надавав.

Судами першої та апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що Приватне підприємство "Континент-Плюс" з 14 грудня 2001 року (момент створення) не мало наміру здійснювати підприємницьку діяльність та сплачувати до доходу держави податки.

Спірна угода визнана недійсною на підставі статті 49 ЦК УРСР (1540-06) .

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитись з висновками попередніх судових інстанцій щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог та підстав визнання спірної угоди недійсною виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 ЦК УРСР (1540-06) недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, а правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Отже, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства мало бути предметом дослідження у даній справі.

Визнаючи спірну угоду недійсною суди першої та апеляційної інстанції виходили з наявності протиправного умислу лише у ПП "Континент-Плюс".

В обгрунтування наявності умислу у ПП "Континент - Плюс" суди послались на рішенням Місцевого Центрального районного суду міста Сімферополя від 21 березня 2003 року.

Між тим, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Рішення районного суду не звільняло господарський суд від встановлення наявності умислу підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 лютого 2006 року.

Встановлені судами фактичні обставини справи свідчать про те, що ПП "Континент - Плюс" сплатило в ціні товару податок на додану вартість.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Згідно положень частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Оскільки висновок судів про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково грунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи а, відповідно до положень статті 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа має бути направлена на новий судовий розгляд.

Окрім того, господарські суди не мали правових підстав для застосування ст. 49 Цивільного кодексу УРСР на момент ухвалення рішень у справі.

1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України (435-15) , кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з"ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об"активно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов"язки сторін і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Iнформаційного агентства "Крелком" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року скасувати.

Справу за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі до Iнформаційного агентства "Крелком" та Підприємства "Континент-плюс" про визнання недійсною угоди направити на новий судовий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Головуючий

ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8

__. .2007 № К-9604/06

Прокурор міста Севастополя

95011, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11

Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим

95053, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9

Iнформаційне агентство "Крелком"

95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30

95011, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 12

Приватне підприємство "Континент - Плюс"

95000, Автономна Республіка Крим., м. Сімферополь, вул.

Сергеєва - Ценского, 34 кв. 19

Направляється копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2007 року з приводу розгляду касаційної скарги Iнформаційного агентства "Крелком" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року у справі за позовом Заступника прокурора міста Сімферополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі до Iнформаційного агентства "Крелком" та Підприємства "Континент-плюс" про визнання недійсною угоди, до відома.