К-24107 Про визнання частково недійсними рішень виконкому міської ради "Про погодження місця розташування та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для земельних ділянок, які надаються у власність під будівництво індивідуальних житлових будинків" - Текст документа

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника Львівської міської ради та виконкому Львівської міської ради - Харченка Дмитра Олексійовича, позивача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішень органів влади, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішень НОМЕР_1 від 10 лютого 2000 року "Про погодження місця розташування та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження для земельних ділянок, які надаються у власність під будівництво індивідуальних житлових будинків" в частині надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1, визнання недійсним рішення виконкому Львівської міської Ради НОМЕР_2 від 15 грудня 2000 року "Про затвердження матеріалів попереднього погодження та надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального будинку по АДРЕСА_1", визнання недійсної ухвали сесії Львівської міської Ради НОМЕР_3 від 31 травня 2001 року "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків у м. Львові" в частині надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 пл.500м.кв.та рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради №НОМЕР_4 від 28 травня 2003 року "Про проектування індивідуального житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1".

У заяві вказували на те, що біля будинків №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14 по АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка, яка належить до комунальної власності міста та на якій розміщено дитячо-спортивний майданчик, яким користуються діти мікрорайону вулиць Мечнікова, Некрасова, Галілея, Сороки, Котика, Черемшини і є єдиним дитячим майданчиком у мікрорайоні. Він був облаштований у 1971 році під час будівництва будинку НОМЕР_9 по АДРЕСА_1 силами ЖБК-72. У послідуючому районна Рада закріпила відповідальним за благоустроєм та утриманням майданчика ЛКП "№ 507". У грудні 2004 року позивачам стало відомо, що спірна ділянка рішеннями міської Ради та міськвиконкому виділена для будівництва на ній індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 і їй надано дозвіл на проектування та будівництво житлового будинку, затверджено проект будівництва.

Вважали рішення органу місцевого самоврядування та виконавчого комітету незаконними, оскільки вони прийняті з порушенням їх та мешканців мікрорайону конституційних прав.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2006 року, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов про визнання неправомірними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про надання в користування та у власність земельної ділянки та дачу дозволу на будівництво індивідуального будинку відповідачці, суд першої інстанції виходив з того, що ділянка виділена з порушенням вимог ст.. 4 та 63 Земельного кодексу України (2768-14) 1990 (561-12) року, який діяв на час надання. Суд зазначив у рішенні, що в порушення проектів планування та забудови міста Львова, земля надана за рахунок земель загального користування, а саме, дитячого майданчика. При цьому, суд посилався на рішення сесії від 1 грудня 2005 року, яким Львівська міська рада затвердила Схеми розміщення дитячих та спортивних ігрових майданчиків на території Личаківського району м. Львова, пункт 26 якого передбачає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, НОМЕР_8 площею 852 кв.м повернута під дитячий майданчик.

Висновок суду першої інстанції, підтриманий апеляційним судом, є невірним, таким що не відповідає дійсним обставинам справи та грунтується на помилковому застосуванні норм Земельного кодексу (2768-14) .

Як вбачається з листа Департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради від 7 липня 2000 року (а.с.53) спірна земельна ділянка розміщена в кварталі реконструкції та ущільнення житлової забудови відповідно до Генерального плану, затвердженого сесією Львівської міської ради від 29 червня 1963 року.

Рішення про затвердження розміщення дитячого майданчика по АДРЕСА_1, НОМЕР_8, у м. Львові прийнято міською радою тільки у грудні 2005 року, тобто після надання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 у власність у 2001 році та затвердження проекту будівництва житлового будинку у 2003 році.

Таким чином, спірна земельна ділянка не знаходилася на землях, які не могли бути надані у приватну власність, виділена вона відповідачці без порушення проектів планування та забудови міста, оскаржувані рішення міської ради відповідають діючому на час виникнення спірних правовідносин законодавству. Підстав для їх скасування у судових інстанцій не було.

Згідно з ст.. 229 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції може скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.