Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я, Кравченко О.О, Матолича С.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Фагот" на рішення Господарського суду Одеської області від 31 грудня 2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 червня  2005 року у  справі за позовом приватного підприємства "Фагот" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фагот - Тревел" до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації міста Одеси, комунального підприємство "Ланжерон" про спонукання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31 грудня 2004 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 червня  2005 року позовні вимоги приватного підприємства "Фагот" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фагот - Тревел" до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації міста Одеси, комунального підприємство "Ланжерон" про спонукання до вчинення дій було задоволено частково.

Зокрема зазначеними судовими рішеннями було зобов'язано Одеську міську раду розглянути звернення ПП "Фагот" про відведення земельної ділянки. У задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні підприємницькою діяльністю щодо експлуатації, реконструкції та розвитку центру сімейного відпочинку "Юморинленд", розташованого на земельній ділянці площею 11700 кв.м на території пляжу "Ланжерон" у м. Одесі; про визнання переукладеним на 2 роки договору "Про розміщення та експлуатацію торгівельних об'єктів" № 247 від 10.07.2001р., укладеного між КП "Ланжерон" та ТОВ "Фагот-Тревел"; про визнання укладеним між Одеською міською радою та ПП "Фагот" строком на 49 років договору оренди зазначеної земельної ділянки; стягненню 1200 грн. в якості понесених витрат на оплату юридичної допомоги; про спонукання Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради надати офіційні відповіді на усі звернення позивачів, наданні останніми і у 2004 р. з клопотаннями про відведення земельної ділянки площею 11700 кв.м, розташованої на пляжі "Ланжерон" у м. Одесі було відмовлено.

В основу зазначених судових рішень було покладено висновки про те, що договір оренди, вимоги про пролонгацію якого заявлені позивачем, укладено не уповноваженою особою. В частині вимог про визнання укладеним договору суд виходив з відсутності рішення уповноваженого органу стосовно виділення позивачам земельної ділянки. Відмова у задоволенні вимог про стягнення вмотивована тим, що представник позивача, який приймав участь в судових засіданнях не є адвокатом, у зв'язку з чим витрати на юридичне обслуговування не є судовими витратами у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями ПП "Фагот" звернулося з касаційною скаргою, у який просить  рішення Господарського суду Одеської області від 31 грудня 2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 червня  2005 року скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Норми Земельного кодексу України (2768-14) не передбачають повноважень районних державних адміністрацій у містах по розпорядженню, передачі, наданню, вилученню земель територіальних громад чи комунальної власності. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР)   в ст.ст.26, 43  чітко визначає, що питання регулювання земельних відносин розглядаються радами виключно на пленарних засіданнях. Ст.33 вказаного Закону визначає компетенцію виконавчих органів у  сфері земельних відносин і не передбачає  повноважень виконавчих органів щодо надання або вилучення земельних ділянок так і можливості передання таких повноважень радами.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність рішення уповноваженого органу стосовно виділення позивачам земельної ділянки, як на підставу для відмови у позові про пролонгацію договору та визнання договору укладеним.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судові витрати складаються, в тому числі з витрат, пов'язаних з оплатою послуг перекладача, адвоката.  Жодних доказів перерахування коштів саме адвокату, а також належних доказів здійснення будь - якого перерахування  коштів адвокатській компанії позивачем надано не було. Таким чином, позивачем не доведено понесення витрат на послуги адвоката.

Згідно з вимогами Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) адвокатом є фізична особа. Документів на підтвердження статусу адвокатської компанії до суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Фагот" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 31 грудня 2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 червня  2005 року - без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки, передбачені ст.ст.237-239 КАС України (2747-15) .