Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України у складі :

Суддів:  Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2784, третя особа ОСОБА_2 про стягнення сум грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди,  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07 березня 2006 року,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07 березня 2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволена частково. Постанова Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2005 року в частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди скасована і ухвалена в цій частині нова постанова, якою позов ОСОБА_1. в частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з військової частини А 2784 на користь ОСОБА_1. 110,60 грн. компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення, 200 грн. відшкодування моральної шкоди та 58,50 грн. державного мита на користь держави. В іншій частині постанова залишена без змін.

У касаційній скарзі на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07 березня 2006 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

В обгрунтування доводів касаційної скарги позивач вказує на те, що суди не врахували нормативно-правові акти (Закони України, накази, телеграми, розпорядження, положення, інструкції МОУ), які чітко гарантують виплату грошового забезпечення у повному розмірі, у тому числі усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Крім того, суди в порушення вимог ст.. 71 КАС України (2747-15) не витребували у відповідача докази правомірності рішень, дій та бездіяльності посадовців в/ч А 2784, а також достовірної довідки розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1. при звільненні з військової служби з конкретною аргументацією кожної її складової.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову в частині стягнення додаткових видів грошового забезпечення за період виведення ОСОБА_1. у розпорядження на підставі розділу 9, п.п. 40.1, 18.8, 34.8 Положення про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 р. № 75 (z0251-01) , п. 4.1 Iнструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. № 149 (z0411-03) , Iнструкції про розміри і порядок виплати надбавки військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.03.1995 р. № 50.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що на користь ОСОБА_1. слід стягнути компенсацію у зв'язку з несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення у сумі 110,60 грн. відповідно до розрахунку відповідача, який відповідає Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р.  № 159 (159-2001-п) . Крім того, висновок колегії апеляційного суду про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 грн. є обгрунтованим з урахуванням особливостей спірних правовідносин і характеру завданої шкоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм  матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись  ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія суддів,-

У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити  без  задоволення,  а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07 березня 2006 року - без  змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .