Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів:     Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 та Витвицької Ганни Василівни про визнання недійсним рішення Оболонської сільської ради від 20.11.2002р. № 49-03/02,

встановила:

У червні 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням сесії Оболонської сільської ради від 20.11.2002р. № 49-03/02 громадянам села Оболоня було надано дозвіл на ремонт старої ділянки дороги - в'їзду з вулиці IНФОРМАЦIЯ_1 на вулицю IНФОРМАЦIЯ_2. Вважали, що вказаним рішення сесії порушено санітарні та протипожежні норми, а також їх права як землекористувачів. У зв'язку з цим просили суд визнати зазначене рішення Оболонської сільської ради недійсним.

Рішенням Долинського районного суду від 11 липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 28 жовтня 2003 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що згідно довідки Долинської районної архітектури № 20/1-6 від 24.02.2003 р. віддаль від будинку ОСОБА_1 до червоної лінії вулиці складає 4,30 метри, що відповідає державним будівельним нормам, які передбачають віддаль від житлового будинку до червоної лінії вулиці не менше 3 метрів.

Висновок суду про те, що рішенням Оболонської сільської ради від 20.11.2002р. № 49-03/02 право користування земельною ділянкою позивачів не порушено, відповідає фактичним обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився із таким висновком і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 11 липня 2003 року  і ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 28 жовтня 2003 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.

Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскарженими лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.