Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Фадеєвої Н.М.

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович М.П., Чалого С.Я.

при секретарі: Мельник I.М.

з участю третьої особи ОСОБА_1 та її  представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Коблево" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 грудня 2005 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року, у справі №11/384/04-11Р за позовом Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради, Комунального підприємства "Миколаївське бюро технічної інвентаризації", треті особи: ВАТ "Коблево", Миколаївське обласне управління земельних ресурсів, Риболовецький господарський кооператив ім. лейтенанта Шмідта, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

Березанська райдержадміністрація звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Коблівської сільської ради та Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризаціі" про  визнання  недійсним п. 4 рішення виконкому Коблівської сільради від 29.04.2002 року НОМЕР_1 в частині визнання за Риболовецьким колгоспом ім. лейтенанта Шмідта, правонаступником якого є  Риболовецький господарський кооператив ім. лейтенанта Шмідта,  права власності на будинок для відпочинку рибаків та на складські приміщення, розташовані на території причалу НОМЕР_2 в АДРЕСА_1, про визнання недійсним свідоцтва  про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3, спонукання  КП "ММБТI" вчинити дії - скасувати державну реєстрацію прав власності на вищезазначені будинок для відпочинку рибаків та складські приміщення.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) виконавчому комітету не надані повноваження визнавати за особами право власності, оскільки на момент прийняття спірного рішення, право власності на майно могло бути визнано за особою лише судом. Спірне рішення прийнято виконкомом на підставі однієї заяви третьої особи, а тому не відповідає вимогам Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 року N7/5. Так як земельна ділянка, на якій знаходяться спірні будинок для відпочинку рибаків та складські приміщення,  розташована за межами с. Коблево, тому право на розпорядження цією землею має райдержадміністрація, а не виконком сільської ради, а тому останнім спірне рішення прийнято з перевищенням наданих йому повноважень.

Судом  проведено заміну виконавчого комітету на належного відповідача - Коблівську сільську раду, до участі у справі залучені в якості третіх осіб Миколаївське обласне управління земельних ресурсів, ВАТ "Коблево", Риболовецький господарський кооператив ім. лейтенанта Шмідта,  СПД - фізична особа ОСОБА_1

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від 05 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року, припинено провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 виданого виконкомом Коблівської ради 12.11.2003 р. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі ВАТ "Коблево" просить скасувати зазначені судові рішення та  ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_1 посилається на наявність у Коблівської сільської ради повноважень приймати спірне рішення та на те, що спірним рішенням права скаржника  не  порушено.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає  виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України (254к/96-ВР) передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Пунктом 10 ч. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження, як облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Пунктом 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, зокрема, фізичними та юридичними особами на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи (довідкою Коблівської сільської ради від 11.02.2005 року НОМЕР_4) Риболовецький господарський кооператив ім. лейтенанта Шмідта надав виконкому необхідні документи, що підтверджують право власності Риболовецького колгоспу  ім. лейтенанта Шмідта на нерухоме майно, на підставі яких і було винесено спірне рішення.  З наявної у справі технічної документації вбачається, що зазначені в оспорюваному рішенні виконкому об'єкти нерухомості були побудовані Риболовецьким колгоспом  ім. лейтенанта Шмідта  в 1950 році за рахунок власних коштів та з цього часу знаходилися у фактичному користуванні останнього.

Отже, у  ВАТ "Коблево" відсутні правові підстави на користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні риболовецькому кооперативу об'єкти нерухомості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1996 року №1576 (1576-96-п) затверджено перелік населених пунктів, віднесених до курортних, згідно з яким до курортних населених пунктів віднесені села Коблево і Рибаківка Бережанського району Миколаївської області.

Коблівською сільською радою було прийнято рішення від 24.12.2002 року НОМЕР_5 "Про адміністративно-територіальний устрій населених пунктів Коблівської сільської ради", яким землі населеного пункту курорту "Коблево" с. Коблево визнано комунальною власністю Коблівської територіальної громади. Дане рішення сільської ради ніким не скасовано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що територія причалу НОМЕР_2 в АДРЕСА_1, на якому розташовано нерухоме майно рибколгоспу ім. лейтенанта Шмідта, право власності на яке за останнім визнано рішенням виконкому НОМЕР_1 від 29.04.2002р., хоча і знаходилося за межами населеного пункту Коблево, але перебуває в межах адміністративно-територіального устрою Коблівської сільської ради, що підтверджується довідкою Бережанського районного відділу земельних ресурсів від 08.02.2005 року НОМЕР_6 та листом Миколаївського обласного головного управління земельних ресурсів від 02.07.2004 року НОМЕР_7, а тому виконком мав право приймати оспорюване рішення.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2002-2004 років Риболовецький  кооператив ім. лейтенанта Шмідта, який відповідно до свого статусу є правонаступником рибколгоспу з однойменною назвою, неодноразово звертався до Бережанської райдержадміністрації з заявами щодо надання у користування земельної ділянки, розташованої під належними йому об'єктами нерухомості в зоні відпочинку с. Коблево, але жодної відповіді на свої звернення не отримав.

Між тим за договором оренди земельної ділянки від 04.08.2004 року земельна ділянка загальною площею 0,125 га, яка знаходиться в межах території Коблівської сільської ради і на якій розташовані належні риболовецькому кооперативу об'єкти нерухомості, Бережанською райдержадміністрацією була передана для комерційного використання строком на 49 років ВАТ "Коблево".

Оскільки зазначений договір оренди був укладений значно пізніше набуття риболовецьким кооперативом ім. лейтенанта Шмідта права власності на нерухоме майно розташоване на цій ділянці, то оспорюване рішення виконкому не може порушувати прав та інтересів ВАТ "Коблево".

З врахуванням вищевикладеного суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку,  що  оспорюване  рішення виконкому відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом його компетенції і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, оскільки цим рішенням вирішувалися питання майнових правовідносин і не вирішувалося питання щодо розпорядження землею, а вирішення питання щодо наявності підстав для оформлення за особою права власності на нерухоме майно відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування.

Доводи  касаційної  скарги  висновків суду не спростовують.

Судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального права, дано належну правову оцінку обставин у справі, не допущено порушень норм процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи викладені в касаційній скарзі не заслуговують на увагу, а тому судові рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Коблево" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05 грудня 2005 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.