У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
Без повідомлення сторін.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.02.2005 р. та
постанови Київського апеляційного господарського суду від
08.02.2006 р.
у справі № 29/507
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Укрінвест"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м.Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Укрінвест" звернулось до суду з позовом до ДПI у
Голосіївському районі м.Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення №0000382309/0 від 18.03.2004 р., яким йому
визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану
вартість у розмірі 1260788,02 грн. - основний платіж та 630394,01
грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 14.02.2005 р.,
залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 08.02.2006 р., позов задоволено повністю.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових
рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав
невірного застосування норм матеріального права.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив в
задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити
без змін.
Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку про відсутність
підстав для їх скасування, виходячи з наступного.
Відповідачем проведено попередню документальну перевірку з
питань відшкодування позивачем податку на додану вартість з
бюджету за січень, травень, серпень, жовтень 2003р. за
результатами якої складено акт №98-23/09-30633057 від 16.03.2004
р.
На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення №
0000382309/0 від 18.03.2004 р., яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному
розмірі 1891182,03 грн. у т.ч. 1260788,02 грн. основний платіж та
630394,01 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Згідно наданого відповідачем розрахунку податок та фінансові
санкції донараховані за січень, травень, серпень, жовтень 2003 р.
та лютий 2004 р., причому із 1260788,02 грн. донарахованого
податку, 1246877,02 грн. донараховано за лютий 2004 р.
Перевіркою встановлено, що згідно наданих до податкового
органу декларацій з ПДВ здійснено продаж товарів на митній
території України у розмірі 13911 грн. у т.ч. у січні 2003р. -
1712 грн., травні 2003 р. - 6299 грн., серпні 2003 р. - 400 грн.,
жовтні 2003 р. - 5500 грн. У травні 2003 р. позивачем згідно
податкової декларації з ПДВ здійснено коригування податкових
зобов'язань у розмірі - 275411 грн., але перевірити правильність
формування коригування немає можливості, чим порушено пп.4.5 п.4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
наказ ДПА України №165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
"Про порядок заповнення
податкової накладної", книги обліку придбання та книги обліку
продажу товарів (робіт, послуг), пп.5.6.2 п.5.6 Порядку заповнення
податкової декларації з ПДВ, у зв'язку з чим податковий орган
дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкових
зобов'язань у розмірі 13911 грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що основними
постачальниками позивача є ПП "Пласт", ТОВ "Супутник сервіс", які
за грудень 2002 р. та травень 2003 р. звітували про відсутність
діяльності, місцезнаходження яких встановити неможливо, а також ПП
"Донецьк-Укрконтракт" державна реєстрація якого та свідоцтво
платника ПДВ скасовані рішенням Київського міського суду
м.Донецька, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про
неправомірне формування податкового кредиту в розмірі суми ПДВ
2338440 грн.
Як встановлено у справі, позивачем подано до податкового
органу декларації з ПДВ за січень 2003 р., згідно якої
задекларовано 1712 грн. податкових зобов'язань та 203245 грн.
податкового кредиту; за травень 2003 р., згідно якої задекларовано
296142 грн. податкових зобов'язань у т.ч. коригування на основі
попередніх звітних періодів - 275441 грн. та 6299 грн. ПДВ від
операцій, що оподатковуються за ставкою 20% та 12369 грн.
податкового кредиту, разом з додатком №2 "розрахунок коригування
сум ПДВ", відповідно до якого коригування податкових зобов'язань у
травні 2003 р. відбулося в зв'язку з поверненням товару
відвантаженого в лютому 2003 р. АТД "Полісся" на суму 275441 грн.;
за серпень 2003 р. задекларовано 400 грн. податкових зобов'язань
та 2147154 грн. податкового кредиту; за жовтень 2003 р.
задекларовано 5500 грн. податкових зобов'язань та 389104 грн.
податкового кредиту.
Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли після продажу товарів
(робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за
продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках
повернення проданих товарів чи права власності на такі товари
продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним
у порядку, визначеному законодавством України, податок,
нарахований у зв'язку з таким продажем перераховується відповідно
до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму
податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а
покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку
ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсації
продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум
податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Приклади зменшення бази оподаткування стосовно операцій, які
оподатковуються за ставкою 20% і які вже були зазначені у
деклараціях попередніх звітних періодів, передбачені пп.5.6.2
Порядку заповнення податкової декларації з ПДВ.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем було
надано розрахунок №3 коригування кількісних і вартісних показників
до податкової накладної №3 від 12.02.2003 р., за якою ТОВ АТД
"Полісся" повернуло позивачу товар на загальну суму 1377206,40
грн., що призвело до коригування податкових зобов'язань позивача
на суму 275441,28 грн., дійшли вірного висновку про
невідповідність висновків відповідача щодо не підтвердження
правильності формування позивачем коригування у травні 2003 р.
обставинам справи.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1 п.7.4
ст.7 цього Закону).
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством. нарахованих на суму податкового кредиту,
непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Законом передбачено лише єдиний випадок не
включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -
відсутність податкової накладної.
Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 16.08.2002
р., яке набрало законної сили 17.09.2002 р., у справі №2-6305/2002
визнані недійсним статут ПП "Донецьк-Укрконтракт" з моменту
реєстрації з 06.07.2002 р. та свідоцтво платника ПДВ з 12.06.2002
р.
У зв'язку з чим, позивачем подано відповідачу уточнений
розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2003 р., згідно
якого позивач збільшив податкові зобов'язання за січень 2003 р. на
120552 грн., та збільшив суму ПДВ яка збільшує податкові
зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки на 292880 грн., а
також подано розрахунок коригування сум ПДВ, згідно якого
коригування податкового кредиту з ПДВ (рядок 16) відбулося по ПП
"Донецьк-Укрконтракт".
Враховуючи наявність у позивача податкових накладних за
січень 2003 р., травень 2003 р., серпень 2003 р., жовтень 2003 р.,
з урахуванням коригування за січень 2003 р. та серпень 2003 р.,
які підтверджують розмір податкового кредиту, договорів, платіжних
доручень про перерахування грошових коштів в оплату отриманих
товарів (робіт, послуг), належно засвідчені копії яких долучено до
матеріалів справи, судова колегія погоджується з висновками
судових інстанцій про відсутність в діях позивача порушень
пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує. Суми не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
У позивача згідно декларацій з ПДВ за результатами звітних
періодів січень, травень, серпень, жовтень 2003 р. виникла сума
бюджетного відшкодування, яка підлягає відшкодуванню з
Держбюджету.
Крім того, Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено порядок обчислення та сплати податку на
додану вартість у т.ч. дата виникнення податкових зобов'язань,
ведення податкового обліку. Підставою для виникнення податкових
зобов'язань та відображення їх в бухгалтерському та податковому
обліку є первинні документи платника податків.
Вимоги до акту перевірки встановлені Порядком оформлення
результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -
юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України
№429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
від 16.09.2002 р., зареєстрованим в МЮ України
за №1023/73211 від 29.12.2002 р. Зокрема у випадках відсутності
податкового обліку даний факт фіксується в описовій частині акта,
а у випадках, передбачених законодавством, застосовуються непрямі
методи, порядок застосування яких передбачений чинним
законодавством.
Як встановлено у справі, під час перевірки первинні
документи, податкові накладні, договори відповідачем не
перевірялись, зміст правопорушень чітко не викладений, за таких
обставин висновки акту перевірки не відповідають вимогам Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Порядку
оформлення результатів документальних перевірок...
Відповідач, наполягаючи на неможливості визначення суми
податкових зобов'язань позивача у зв'язку з неведенням платником
податків податкового обліку, відсутністю первинних документів та
ненаданням їх до перевірки, мав би визначити суму податкових
зобов'язань за непрямим методом відповідно до приписів ст.4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач інформував
відповідача листом про зміну адреси, а тому посилання останнього
на те, що позивачем не надані необхідні для перевірки документи не
беруться до уваги, оскільки доказів повідомлення позивача про
проведення перевірки суду не надано.
Висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність
донарахування ПДВ та фінансових санкцій узгоджуються з висновком
судово-бухгалтерської експертизи проведеної КНДIСЕ №8323 від
26.10.2005 р.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не
спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
В основу доводів касаційної скарги відповідачем покладено
висновки акту перевірки, які були досліджені судом та їм дана
правова оцінка.
Крім того, судом враховується, що згідно наданого
відповідачем розрахунку фінансових санкцій, сума податкового
зобов'язання визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні
складається з 80981 грн. за січень 2003 р., 281511 грн. за травень
2003 р., 1854274 грн. за серпень 2003 р., 383604 грн. за жовтень
2003 р., 1246877,02 грн. за лютий 2004 р., у той час як лютий 2004
р. відповідачем не перевірявся, висновки щодо цього періоду в акті
перевірки відсутні.
Щодо доводів відповідача, що судами не досліджено питання про
юридичну силу податкових накладних, виписаних ПП "Пласт" та ТОВ
"Супутник сервіс", то вони не грунтуються на вимогах чинного
законодавства.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума, що
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку в випадках, визначених цим Законом.
Віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару
до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не передбачає умови про сплату цих
сум до бюджету.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті
податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні
наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою
для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на
додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені
законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі
документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої
та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини
справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права
прийняли правильне рішення, і не вбачає підстав для їх скасування.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м.Києва відхилити, рішення Господарського
суду м.Києва від 14.02.2005 р. та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 08.02.2006 р. залишити без
змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 25.12.2006 р.