ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
суддів - Гордійчук М.П., Кравченко О.А., Чалого С.Я.,
Харченка В.В.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі на рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2004
року та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду 31 січня 2005 року у справі за позовом суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 до державної податкової
інспекції в м. Сімферополі про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 2661701 від 31.08.2004 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
26 жовтня 2004 року позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 31 січня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, відповідач
звернувся з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування
зазначених судових рішень та винесення нового рішення, яким
просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
вбачається з матеріалів справи, позивач є платником єдиного
податку і ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачено, що встановлення і відміна податків і
зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових
фундацій, а також пільги їх платникам здійснюються Верховною Радою
України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими,
селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, а також
іншими законами України про оподаткування передбачені ч. 1
зазначеної статті. Податки і збори (обов'язкові платежі),
утримання яких не передбачено цим Законом, окрім визначених
Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства
України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не підлягають.
Ст. ст. 14, 15 цього Закону встановлений вичерпний перелік
загальнодержавних і місцевих податків і зборів (обов'язкових
платежів), але збір на розвиток пасажирського електротранспорту,
як такий податок або збір, не вказаний.
Судами правомірно задоволено позов, оскільки у податкового
органу відсутні підстави для донарахування збору, сплата такого
збору не є податковим зобов'язанням, а значить, відповідач, як
орган, державної влади прийняв акт ненормативного характеру з
порушенням вказаних вище законів України.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є
безпідставними.
Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували
висновки судів. Рішення судів постановлені з дотриманням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.
Сімферополі залишити без задоволення, а рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2004 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
31 січня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.
Судді: