ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.
при секретарі Якименко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу
за касаційною скаргою Покровської міжрайонної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2004
року і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15 грудня 2004 року
за позовом Покровської міжрайонної державної податкової
інспекції Дніпропетровської області (далі - МДПI) до суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) про
звернення стягнення на активи в сумі 1867 грн. 50 коп.,
встановила:
МДПI звернулась до суду з позовом до СПД ОСОБА_1 про
звернення стягнення на активи на суму 1867 грн. 50 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14
жовтня 2004 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15 грудня 2004 року, у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі МДПI, посилаючись на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просить скасувати
судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Судами встановлено, що відповідачем здійснена перевірка
позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у
сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності. За результатами цієї перевірки був
складений акт НОМЕР_1, відповідно до якого відповідачем було
прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до СПД
ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1967 грн. 50 коп.
СПД ОСОБА_1 не сплатила вказану суму своєчасно, у зв'язку з чим,
на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, вказане податкове зобов'язання стало
податковим боргом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що
відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Законом України № 2181-IП)
податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму
коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими
Законами України.
В преамбулі зазначеного Закону вказано, що це Закон є
спеціальним Законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'зкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення. Приписи зазначеного Закону стосуються податкових
зобов'язань, які встановлюють контролюючі органи, згідно
законодавчих актів та правовідносин з оподаткування і до яких не
відносяться спірні правовідносини, а саме - правовідносини з
застосування реєстраторів розрахункових операцій та безліцензійної
торгівлі тютюновими виробами.
При цьому, судом не з'ясовувався чи мали місце порушення
відповідачем вимог Законів України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(далі Закону України № 1776-ПI) та "Про
державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
в редакції, що діяла на час спірних правовідносин.
Не враховано судом також роз'яснень, що містяться у листі
Державної податкової адміністрації України від 07.05.04 №
8196/7/23-2217, щодо застосування норм зазначеного Закону до
штрафів, нарахованих відповідно до Закону України № 1776-ПI
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, за яким обов'язковому з'ясуванню підлягає
правомірність прийняття відповідачем рішення про стягнення з
позивача штрафних санкцій. При відсутності законодавчо
встановлених вимог до форми рішення, правомірність встановлення
такої форми самим компетентним органом є обгрунтованою.
З позицією Державної податкової адміністрації України щодо
можливості застосування органами державної податкової служби
механізмів, передбачених Законом України № 2181-IП ( 2181-14 ) (2181-14)
для
стягнення фінансових санкцій погоджується і Комітет Верховної Ради
України з питань фінансів і банківської діяльності у листі від
10.12. 2004 року "Про порядок застосування органами державної
податкової служби деяких штрафних санкцій та стягнення пені".
Суд апеляційної інстанції вказаних недоліків не виправив.
Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
)
підставою для скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
З огляду на те, що суди першої і апеляційної інстанції
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають скасуванню,
а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Покровської міжрайонної державної податкової
інспекції Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14
жовтня 2004 року і постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15 грудня 2004 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: