Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого    Співака В.I.

суддів    Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Міненко I. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 червня 2004 року у справі за його скаргою на неправомірні дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі  м. Донецька, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі  м. Донецька, посилаючись на те, що 18.12.2003 року він звернувся до УПФУ з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Рішенням від 18.12.2003 року комісією по призначенню пенсій йому відмовлено в призначенні пенсії, оскільки така пенсія призначається в тому разі, якщо робітник був зайнятий на роботах, що дають право на її призначення, не менше 25 років, а як було встановлено комісією, у нього наявний стаж лише 23 роки 1 місяць 18 днів. При цьому до пільгового стажу не зарахований строк служби в армії. Скаржник вважав відмову неправомірною, оскільки, на його думку, були порушені норми Конституції України (254к/96-ВР) , Законів України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) та "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 червня 2004 року, в задоволенні скарги відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) передбачені особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії. Така пільгова пенсія пов'язана з умовами праці за професією. Скаржник працював за такими професіями 23 роки 1 місяць 18 днів, які дають право на пільгову пенсію. Пільгового стажу роботи більше 25 років у нього не було, оскільки до строкової служби в армії і безпосередньо після неї позивач не працював на підземних або відкритих гірничих роботах, тому строк служби в армії не може бути віднесений до пільгового стажу, і відповідачем обгрунтовано відмовлено в призначенні йому пільгової пенсії.

Керуючись статтями 215, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Донецька від 05 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 червня 2004 року у справі за його скаргою на неправомірні дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.