ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I., (доповідач)
Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи по справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровської
виправної колонії НОМЕР_2 про стягнення сум, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив
стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 7667,79 грн.
В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він проходив службу
у Кіровській виправній колонії НОМЕР_2 і 05.02.2005 року був
звільнений, проте відповідач у порушення ст. 116 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
на час звільнення не здійснив розрахунку і не виплатив
заборгованості в сумі 7667,79 грн. Вказана сума складалась із
компенсації за речове майно, заборгованості по продовольчому пайку
і заборгованості при звільненні, в тому числі надбавки за
безперервну службу, доплати за право на пенсію, компенсації за
невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки
виплати вказаних коштів.
В подальшому позивач змінив позовні вимоги, зменшивши суму
позову на 4540 грн., оскільки у квітні 2005 року відповідач
сплатив зазначену частину суми, належної в рахунок вихідної
допомоги по звільненню, в іншій частині позовні вимоги підтримав
та просив також стягнути середній заробіток за лютий - квітень
2005 року в сумі 2420,79 грн.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від
19 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 29 вересня 2005 року, позов задоволений
частково.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію
за речове майно в сумі 1087,94 грн., заборгованість по
продовольчому пайку в сумі 356,05 грн., заборгованість по
розрахунку при звільненні в сумі 1687,33 грн., а всього в сумі
3131,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, Кіровська виправна
колонія НОМЕР_2 подала касаційну скаргу, в якій просить їх
скасувати в частині стягнення компенсації по продовольчому пайку в
сумі 356,05 грн. та ухвалити нове рішення, яким в цій частині
відмовити ОСОБА_1 у позові.
В скарзі касатор посилається на порушення судами норм
матеріального права, що призвело, на його думку, до неправильного
вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої
інстанції повно встановив фактичні обставини справи і
правовідносини, що виникли між сторонами, та у відповідності до
вимог матеріального і процесуального закону вирішив даний спір,
при цьому з висновками місцевого суду обгрунтовано погодився і суд
апеляційної інстанції.
Так, з матеріалів справи видно, що позивач з 01 серпня 1994
року по 05 лютого 2005 року проходив службу у Кіровській виправній
колоніїНОМЕР_2. Потім 17 березня 1997 року на підставі наказу
Міністерства внутрішніх справ України НОМЕР_1 року він був
переданий у розпорядження КВКНОМЕР_2 для подальшого проходження
служби в органах виконання покарань. При цьому на час звільнення
ОСОБА_1 відповідачем не виплачено йому всі належні суми.
Зокрема, судами встановлено, що відповідач має перед ОСОБА_1
заборгованість по продовольчому пайку за період 1996-1997 роки у
сумі 356,05 грн.
Такий висновок судів як першої, так і апеляційної інстанції
підтверджується матеріалами справи (а.с. 18, 26), відповідачем в
ході судового розгляду не надано переконливих доказів щодо виплати
ним позивачу заборгованості по продовольчому пайку, яка
передавалась до КВК НОМЕР_2 при переведенні ОСОБА_1 до органу
виконання покарань.
Посилання відповідача на п.6 наказу Міністерства внутрішніх
справ України НОМЕР_1 року, згідно якого переведення
військовослужбовців, які проходять службу у внутрішніх військах за
контрактом, до органів внутрішніх справ відбувається із
збереженням до закінчення контракту пільг, яки вони мали під час
проходження служби у внутрішніх військах, з обов'язковим повним
розрахунком по грошовому утриманню, продовольчих пайках, речовому
майну на час переведення з внутрішніх військ, не можуть бути взяті
до уваги, оскільки переконливих доказів щодо здійснення повного
розрахунку на день переведення ОСОБА_1 у розпорядження КВКНОМЕР_2
відповідачем суду також не було надано. Сам наказ НОМЕР_1 року
доказом розрахунку з позивачем бути не може, оскільки таких даних
він не містить.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлені
у справі судові рішення законні і обгрунтовані, порушень норм
матеріального чи процесуального права судами при розгляді цього
спору допущено не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатись
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Кіровської виправної колонії НОМЕР_2
залишити без задоволення, а рішення Єнакіївського міського суду
Донецької області від 19 травня 2005 року та ухвалу апеляційного
суду Донецької області від 29 вересня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :