ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П., Маринчак Н.Є., Костенка М.I.,
Леонтович К.Г.,
при секретарі: Коротких В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агропромислова фірма "Родник" на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 20 лютого 2006 у справі за
позовом Донецького обласного відділення фонду соціального захисту
інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агропромислова фірма "Родник" про стягнення штрафних санкцій, -
встановила:
У жовтні 2005 року Донецьке обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про
стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 15800,75 грн.
за невиконання ним нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма
"Родник" проти позову заперечувало, стверджуючи, що до них
органами, на які покладено обов'язок працевлаштування інвалідів,
останні не направлялися.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07 грудня
2005 року Донецькому обласному відділенню фонду соціального
захисту інвалідів відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20
лютого 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано і позов
Донецького обласного відділення фонду соціального захисту
інвалідів задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції
відповідач подав касаційну скаргу, мотивуючи свої вимоги тим, що
судом порушено норми матеріального права. Просить його скасувати
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В судове засідання касаційної інстанції сторони не з'явилися,
про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Так, судами безспірно встановлено, що відповідач по справі
своєчасно надав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів
за 2004 рік за формою № 10-ПI, із якого вбачається, що на
підприємстві не працювало жодного інваліда, при нормативі 5
робочих місць для інвалідів.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову,
дійшов висновку про неможливість стягнення з відповідача штрафу за
порушення ним ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, в зв'язку з тим, що
вважає штраф адміністративно-господарською санкцією, 6-ти місячний
строк застосування якої на час звернення до суду з позовом,
сплинув.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд
обгрунтував свою постанову тим, що відповідач не створив робочі
місця для інвалідів і повинен нести відповідальність за ст. 20
Закону про захист інвалідів.
Проте з такими висновками обох судів не можна погодитися.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно із п. 1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок влаштування інвалідів, це окреме
робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві або в
установі, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче
місце для інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає
певним вимогам, атестовано спеціальною комісією за участю
представників правомочних органів і громадських організацій та
введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору.
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача
створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у
колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві
органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні
підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Судами обох інстанцій не взято до уваги те, що обов'язок
відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується
його обов'язком їх підбирати і працевлаштувати. Разом з тим,
висновок апеляційного суду щодо обрахування початку перебігу 6-ти
місячного строку для звернення до суду з позовом про стягнення
штрафних санкцій, є правильним.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
враховуючи вимоги ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, відзначає, що
перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється
касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин
справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм
матеріального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково їх перевіряти, а допущені судами помилки
в застосуванні норм матеріального права призвели до неправильного
вирішення спору, усі ухвалені судові рішення по справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всіх передбачених
законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясуванння
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавство вирішити
спір.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
ухвалила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агропромислова фірма "Родник" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 20 грудня
2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 07 лютого 2006 року скасувати скасувати, справу направити до
суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі
суддів.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно.
Суддя: