ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     20 грудня 2006 року  м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     суддів:  Бутенка В.I.,

     Сороки М.О. (доповідача),

     Гончар Л.Я.,

     Лиски Т.О.,

     Панченка О.I.,

     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1  (далі  -  ОСОБА_1)  до
Державної податкової інспекції у  Білопільському  районі  (далі  -
ДПI) та Державної податкової адміністрації України  (далі  -  ДПА) 
про відмову від ідентифікаційного коду,

                           встановила:

     У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду із  скаргою  на
неправомірні дії ДПI та ДПА. Свої вимоги мотивувала тим,  що  вона
звернулась із заявою до ДПI, у якій  зазначала,  що  згідно  своїх
релігійних переконань і на підставі  ст.  1  Закону  України  "Про
державний реєстр фізичних  осіб  -  платників  податків  та  інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
         відмовляється від присвоєного
їй проти волі ідентифікаційного номера та просила ліквідувати  цей
номер і залишити за нею  раніше встановлену форму обліку платників
податків та обов'язкових платежів, але в задоволенні її заяви було
відмовлено.   Вважаючи   зазначені   дії    суб'єкта    оскарження
незаконними, такими, що порушують її конституційні права,  просила
задовольнити скаргу.

     Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 7
червня 2004 року, залишеним без  змін  ухвалою  апеляційного  суду
Сумської  області  від  28  липня  2004  року  позов   задоволено.
Зобов'язано ДПА анулювати виданий ОСОБА_1  ідентифікаційний номер.
Зобов'язано ДПI здійснити на одній із сторінок  паспорту  ОСОБА_1,
які визначені для особливих відміток, запис про  наявність  у  неї
права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та
посвідчити цей запис підписом керівника ДПI та гербовою печаткою.

     У касаційній скарзі ДПI, посилаючись на порушення судами норм
матеріального права, просить судові рішення скасувати.

     Згідно ч. 3 ст.  211  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
          (далі  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції перевіряє  правильність  застосування  судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

     Встановлено  і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням  норм  матеріального  і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         підстави для їх обов'язкового скасування.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223,  224,  230,  231  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,

                            ухвалила:

     Касаційні   скаргу   Державної   податкової    інспекції    у
Білопільському  районі  залишити  без   задоволення,   а   рішення
Білопільського районного суду Сумської області від 7  червня  2004
року і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 28 липня 2004
року - без змін.

     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.

     Судді: