ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Мудрицькій Ю. В., за участю представників
відповідача Кузьменка О. А., Лук'янець С. М. та представника
позивача Донцової Т. В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на рішення
господарського суду м. Києва від 20 вересня 2004 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня
2005 року у справі за позовом ТОВ "Укравтозапчастина" до ДПI у
Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2003 року ТОВ "Укравтозапчастина" звернулося до
суду із позовом до ДПI у Дарницькому районі м. Києва про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20 вересня 2004
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 18 січня 2005 року, позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у Дарницькому
районі м. Києва №0004472301/0/17118 від 27.06.2003 року.
У касаційній скарзі ДПI у Дарницькому районі м. Києва просить
скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20 вересня 2004
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
18 січня 2005 року, посилаючись на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, та постановити нове
рішення, яким відмовити ТОВ "Укравтозапчастина" в задоволенні
позову.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та
заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанцій
щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Судами встановлено, що ДПI у Дарницькому районі м. Києва на
підставі Акту від 27.06.2003 р. №77/210-23/6-014-30722204 про
результати документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства за період з 01.07.2002 р. по 01.04.2003
р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0004472301/0/17118 від
27.06.2003 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з
податку на додану вартість у сумі 2517195,50 грн. та застосовано
штрафні санкції з цього податку у розмірі 1258597,75 грн.
Під час перевірки ДПI було встановлено, що на підставі
договорів №19 на продаж продукції від 28.08.2002 р., №23 на
продаж продукції від 26.09.2002 р. позивач доручив МП "Акорд" в
інтересах позивача укласти угоду з продажу на експорт продукції
згідно специфікації, а саме автоматизовані системи моніторингу та
керування комплексом станцій катодного захисту підземних металевих
споруд-нафтопроводу на 200 км.
На виконання вищевказаних договорів МП "Акорд" було укладено
з ТОВ "Юнг Моніторинг Системи" зовнішньоекономічні договори
купівлі-продажу №13 від 16.09.2002 р. та №17 від 09.10.2002 р.
автоматизованих систем моніторингу та керування комплексом станцій
катодного захисту підземних металевих споруд-нафтопроводу на 200
км.
В акті перевірки зазначено порушення ТОВ "Укравтозапчастина"
пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме: продаж за межі митної території
України товару за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу
№13 від 16.09.2002 р. та №17 від 09.10.2002 р. не підтверджується.
Зазначений висновок ДПI у Дарницькому районі м. Києва робить
з посиланням на дані Федеральної служби податкової поліції
Російської Федерації та Державного митного комітету Російської
Федерації, відповідно до яких ТОВ "Юнг Моніторинг Системи" не є
суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, не здійснювало
експортно-імпортних операцій.
Суди правильно послались на п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого
податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій, зокрема, з
продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку
за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене
належно оформленою митною вантажною декларацією.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.
03.2002 року №243 ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
"Про вдосконалення механізму
відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за операціями з експорту продукції", встановлено, що для
відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території України (експорт),
подає разом з іншими передбаченими законодавством документами
оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта")
вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою
частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного
оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за
зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне
вивезення експортованих товарів за межі митної території України,
який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і
гербовою печаткою митного органу.
Позивачем надано суду п'яті основні аркуші вантажних митних
декларацій на яких здійснені відповідні написи, що засвідчені
гербовими печатками та підписами відповідальних осіб.
Вантажні митні декларації належним чином засвідчені
відповідальною особою і гербовою печаткою митного органу,
відомості про одержувачів товару вказані відповідно до контрактів
купівлі-продажу, які у передбаченому законом порядку не визнані
недійсними. Належними доказами відповідач не довів що у митних
деклараціях містяться недостовірні дані.
Всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
відповідач переклав обов'язок
доказування щодо правомірності своїх вимог на позивача і
правомірність своїх вимог суду не довів.
Доказів визнання недійсним в установленому порядку договору
комісії №19 на продаж продукції від 28.08.2002 р., договору
комісії №23 на продаж продукції від 26.09.2002.,
зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу №13 від 16.09.2002
р. та №17 від 09.10.2002 р. або вантажних митних декларацій
№12500/2/113164 від 30.10.2002р., № 12500/2/113965 від 24.09.2002
р. відповідач не надав.
Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не надано
документи, які б свідчили про неправомірність нарахування ДПI
податку на додану вартість, а також на те, що ТОВ
"Укравтозапчастина" застосовано "Нульову" ставку по податку на
додану вартість по експортних операціях з порушенням пп. 6.2.1 п.
6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.
Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому
районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського
суду м. Києва від 20 вересня 2004 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18 січня 2005 року у справі
за позовом ТОВ "Укравтозапчастина" до ДПI у Дарницькому районі м.
Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -
без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.