К-20569/06 Про визнання недійсним рішення, договору, зобов'язання повернути земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину - Текст документа

в справі за позовом Прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Лівадійської селищної ради, радгоспу-заводу "Лівадія" Національного виробничо-аграрного об,єднання "Масандра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Південь" про визнання недійсним рішення, договору, зобов,язання повернути земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2005 року Прокурора м. Ялта звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Лівадійської селищної ради, радгоспу-заводу "Лівадія" Національного виробничо-аграрного об,єднання "Масандра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс-Південь", в якому просив :

- визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 66 від 24 грудня 2004 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "Апекс-Південь";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між Лівадійською селищною радою та ТОВ "Апекс-Південь";

- зобов,язати ТОВ "Апекс-Південь" повернути земельну ділянку радгоспу "Лівадія" НВАО "Масандра";

- застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України (435-15) .

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що вилучення земельної ділянки площею 19, 8398 га з постійного користування ДП радгосп-завод "Лівадія" здійснено з порушенням вимог, встановлених частинами 1 та 2 ст. 149 ЗК України та п. 4 Указу Президента україни "Про присвоєння виробничо-аграрному об,єднанню "Масандра" статусу національного" (1287/99) від 6 жовтня 1999 року (з урахуванням подальших змін).

Рішенням господарського суду АРК від 3 жовтня 2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Заступник Прокурора АРК, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду АРК від 3 жовтня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2006 року, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В суді касаційної інстанції представник Генеральної Прокуратури України - Комаса О.Ю. підтримав доводи касаційної скарги.

Iнші особи, що беруть участь у розгляді справи, письмових запереченнь щодо поданої касаційної скарги не подали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Лівадійською селищною Радою було прийнято рішення № 66 від 24 грудня 2004 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "Апекс-Південь". Даним актом вирішено вилучити з земель радгоспу-заводу "Лівадія" земельну ділянку площею 19, 8398 га; затвердити проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки (за адресою пгт Виноградне в районі озера Магоби-2) ТОВ "Апекс-Південь" для розміщення туристично-рекреаційного комплексу та передати цю земельну ділянку вказаному товариству в оренду строком на 25 років.

На підставі вказаного рішення 31 грудня 2004 року між Лівадійською селищною радою та ТОВ "Апекс-Південь" було укладено договір оренди спірної земельної ділянки.

Колегія суддів вважає законним та обгрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Спірна земельна ділянка площею 19, 8398 га, згідно Державного акта на право постійного користування № 11-КМ № 002298 від 6 грудня 1999 року, перебувала у постійному користуванні державного підприємства радгосп-завод "Лівадія", що входило до складу Національного виробничо-аграрного об,єднання "Масандра" і в сферу управління майном Міністерства аграрної політики України.

Вилучення земельної ділянки площею 19, 8398 га (що не є категорією особливо цінних земель) з постійного користування державного підприємства радгоспу-заводу "Лівадія" рішенням Лівадійської селищної ради № 66 від 24 грудня 2004 року проведено з дотриманням вимог ст.ст. 12 (п. "г"), 149, 151 ЗК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України та ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , - органом державної влади відповідно до його повноважень, за згодою землекористувача (листами ДП Радгосп-заводу "Лівадія" від 4 серпня 2004 року та від 17 грудня 2004 року, листом НВАО "Масандра" від 30 липня 2004 року) та з дотриманням порядку погодження питань вилучення земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні (за погодженням органами земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини).

До прийняття оспорюваного рішення № 66 від 24 грудня 2004 року Лівадійська селищна рада прийняла 29 вересня 2004 року рішення № 101 "Про згоду на припинення радгосп-заводу "Лівадія" права користування земельною ділянкою площею 19, 84 га та № 108 "Про надання дозволу на складання проекту землеустройства по відводу земельної ділянки площею 19, 84 га для розміщення туристично-рекреаційного комплексу ТОВ "Апекс-Південь"

Посилання позивача на те, що ДП разгосп-завод "Лівадія" та НВАО "Масандра" не могли давати згоду на вилучення спірної земельної ділянки відповідно до їх статутів, не заслуговують на увагу, оскільки Статут ДП (зокрема п. 4.6) радгоспу-заводу "Лівадія" таких обмежень не містить, а НВАО "Масандра" не є землекористувачем спірної земельної ділянки.

Посилання прокурора на необхідність обов,язкового погодження Міністерством аграрної політики України питання вилучення земельної ділянки із постійного користування ДП радгосп-завод "Лівадія" не грунтується на діючому законодавстві.

Пунктом 4 Указу Президента України від 6 жовтня 1999 року "Про надання виробничо-аграрному об,єднанню "Масандра" статусу національного" (1287/99) рекомендовано місцевим радам не вилучати земельні ділянки для державних і громадських потреб із земель, наданих у користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу.

Оспорюваним рішенням № 66 від 24 грудня 2004 року спірну земельну ділянку вилучено не для державних і громадських потреб, а обмеження п. 4 Указу Президента України від 6 жовтня 1999 року носить рекомендаційний характер, то при прийнятті даного рішення Лівадійською селищною радою не було порушено п. 4 Указу Президента України від 6 жовтня 1999 року.

Посилання в касаційній скарзі на те, що Лівадійською селищною радою при прийнятті рішення № 66 від 24 грудня 2004 року пункту 3 Указу Президента України від 6 жовтня 1999 року щодо заборони передачі майна, що перебуває у державній власності та закріплено за підприємствами, які входять до складу НВАО "Масандра", не заслуговують на увагу, оскільки п. 3 стосується майна підприємств, а вилучення земель, що перебувають у користуванні таких підприємств, регламентується п. 4 цього Указу.

Статут ДП радгосп-завод "Ліва дія" не містить обмежень щодо повноважень директора приймати рішення щодо вилучення земельних ділянок, тому і цей довод касаційної скарги є необгрунтованим.

Оскільки суди прийшли до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 66 від 24 грудня 2004 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ "Апекс-Південь"; то суди обгрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між Лівадійською селищною радою та ТОВ "Апекс-Південь"; про зобов,язання ТОВ "Апекс-Південь" повернути земельну ділянку радгоспу "Лівадія" НВАО "Масандра" та про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України (435-15) .

Той факт, що суд апеляційної інстанції при перевірці законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції керувався нормами ГПК України (1798-12) , не є тим порушенням норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення неправильного рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 3 жовтня 2005 року та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 3 жовтня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2005 року - без змін.