Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України у складі :

Суддів:  Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання постанови незаконною і її скасування, відшкодування моральної шкоди,  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2006 року,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2006 року  позов задоволено. Визнано постанову № 306/2 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Бурноса Сергія Вікторовича від 08 вересня 2005 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3616, виданого 14 березня 2005 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 208 грн. 50 коп. моральної шкоди  та судових витрат - незаконною та скасовано її. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України виконати рішення про стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 208 грн. 50 коп. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Додатковою постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2005 року стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2006 року апеляційні скарги Державного казначейства України і відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби задоволені частково. Постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2006 року  і додаткова постанова цього ж суду від 23 грудня 2005 року  скасовані.  Провадження в адміністративній справі закрито.

У касаційній скарзі на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2006 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права та залишення в силі постанов суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Під час розгляду справи суд першої інстанції не з'ясував, чиї рішення чи дії оскаржуються, хто є належним відповідачем, чи можливе поєднання в одному провадженні питань виконання рішення суду у цивільній справі з іншими вимогами, які позивач пов'язує з порушенням Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , про відшкодування моральної шкоди Державним казначейством України, яке не приймало рішень і не вчиняло дій, зазначених у позові.

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку,  що суд першої інстанції при прийнятті постанови порушив норми процесуального права,  а саме розглянув в позовному провадженні і в порядку адміністративного судочинства вимоги, які належить розглядати в порядку цивільного судочинства, тому правомірно закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (2747-15) .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм  процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись  ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія суддів,-

У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без  задоволення,  а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2006 року - без  змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .