К-9677/06 про визнання недійсною вимоги Управління Пенсійного Фонду України про сплату недоїмки на фонд оплати праці найманих працівників - Текст документа

розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2005р. у справі за позовом МПП "М-Технологія" до УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя про визнання недійсною вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

Справа № К-9677/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивач Мале підприємство "М-Технологія" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання недійсною вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя від 15.09.2004р № Ю-791.

Позивач обгрунтував свої вимоги тим, що не згодний з розрахунком суми недоїмки, вказаної в вимозі про сплату недоїмки в частині нарахування 32% на фонд оплати праці найманих працівників, не згоден з актом перевірки № 403 від 15.09.2004р. та вимогою про сплату боргу № 791 від 15.09.2004р., оскільки позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування і сплачує єдиний податок по ставці 6% відповідно до Указу Президента України " Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб"єктів малого підприємництва" (727/98) зі змінами та доповненнями. Також позивач посилається на Закон України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який діє одночасно з названим Указом, зі змінами та доповненнями до нього, в зв"язку з чим позивач посилається на неврегульованість питання відносно подвійного оподаткування.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2005р. відмовлено в задоволені позовних вимог МПП "М-Технологія".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2005р. апеляційна скарга МПП "М-Технологія" задоволена, рішення господарського суду АРК від 11.04.2005р. скасоване, позовні вимоги МПП "М-Технологія" задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2005р, УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 15.09.2004р. Управлінням Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК відносно Малого приватного підприємства "М-Технологія" була винесена вимога про сплату боргу від 15.09.2004р. № Ю-791 на загальну суму 38004, 89 грн.

Вказана вимога прийнята Фондом на підставі проведеної позапланової перевірки Малого приватного підприємства "М-Технологія" по питанню своєчасності, достовірності, повноти нарахування і перечислення страхових внесків на обов"язкове державне пенсійне страхування за період з 25.09.2001р. по 19.08.2004р., по результатам якої був складений акт від 15.09.2004р. № 403.

Відповідно до акту перевірки УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя встановлено, що в період з січня по червень 2004р. був занижений фонд оплати праці на загальну суму 115 983, 82 грн., що привело до заниження суми страхових внесків по ставці 32% на загальну суму 37 108, 42 грн.

Відповідно до п. 2 акту перевірки № 403, у серпні, листопаді та грудні 2003р. підприємством не були включені до сукупного оподатковуваного прибутку робітників, допомога по тимчасовій втраті працездатності в загальній сумі 2 068, 38 грн., В період з квітня по грудень 2003р. підприємством не утримувалися страхові внески по ставці 1-2%.

По результатам вказаних порушень, сума заниження страхових внесків по ставці 1-2% в 2003р. склала 421, 67 грн.

В період з травня 2003р. по січень 2004р. підприємство не в повному обсязі нарахувало збір по лікарняним листам та по працюючим пенсіонерам, в результаті чого було допущено не донарахування збору в сумі 474, 80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , що вступив в силу з 01.01.2004р. роботодавці - платники єдиного податку повинні нараховувати 32% на фактичні витрати на оплату праці найманих робітників, на виплату винагород по договорам цивільно-правового характеру за виконання робіт ( послуг), що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми сплати перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-IУ (1058-15) підприємства, організації, що обрали особовий спосіб оподаткування ( фіксований, єдиний податок) є роботодавцями-страхувальниками, та згідно із ч. 1 ст. 15 вказаного Закону, вказані юридичні особи є платниками страхових внесків на обов"язкове державне пенсійне страхування.

Ставки сплати страхових внесків (збору) встановлюються Законом України від 26.06.1997р. №400 (400/97-ВР) та Iнструкцією про порядок нарахування та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003р. № 21-1 (z0064-04) та зареєстрованою в Міністерству юстиції України 16.01.2004р. під № 64/8663.

Відповідно до п.п.4.1. п.4 Iнструкції підприємства, установи, організації ( в т.ч., що обрали особовий спосіб оподаткування) сплачують страхові внески у розмірі 32% від суми фактичних витрат на оплату праці працівників.

Відповідно до Указу Президента України від 28.06.1999р. № 746 (746/99) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" до Пенсійного Фонду України надходить 42% від суми єдиного податку, сплачує мого суб"єктом підприємницької діяльності юридичною особою.

Закон України "Про збір на обов"язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) № 400 є спеціальним законом, що встановлює ставки, механізм стягування та пільги відносно сплати страхових внесків (збору).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва" (727/98) , як нормативно-правовий акт не має пріоритету перед законами України№ 400 (400/97-ВР) та 1058-IУ (1058-15) .

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) ставки, механізм стягнення ( податків і зборів - обов"язкових платежів) та пільги відносно оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2005р. прийнято відповідно до вимог законодавства і скасовано постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2005р. помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин касаційна скарга УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя підлягає задоволенню, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2005р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2005р. - залишенню в силі.

Керуючись ст. 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2005р. по справі № 2-16/3637-2005 скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2005р. залишити в силі.