К/С № К-12196/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Бойченко Ю.П.
за участю представників
позивача: Кебус М.В., Карпович Н.А.
відповідача: Тимошенко Н.С., Коваленко О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
на рішення Господарського суду Луганської області від
16.08.2005 р.
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
04.10.2005 р.
у справі № 9/455 н
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське
енергетичне об'єднання"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Луганську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Луганської області від
16.08.2005 р., залишеним без змін постановою Луганського
апеляційного господарського суду від 04.10.2005 р., позов
задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №№
0002090860/0 в частині донарахування позивачу податкового
зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1756,23 грн.
(в т.ч. основного платежу - 585,41 грн. та штрафних санкцій
1170,82 грн.).
Судові рішення мотивовані тим, що спірне податкове
повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу 585,41 грн.
податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій в
сумі 1170,82 грн., не сплаченого фізичними особами самостійно,
суперечить правовій природі цього податку.
СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові
рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у
задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права. Вважає, що позивач є
податковим агентом стосовно доходів нарахованих та виплачених на
користь фізичних осіб ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за рішенням суду,
оскільки має всі ознаки такого агенту, визначені п. 1.5 ст. 1, п.
17.2 ст. 17 Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
, та не підпадає під ознаки особи, яка не є податковим
агентом відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього закону. Згідно
з цим же законом позивач зобов'язаний був утримати податок з
нарахованого громадянам доходу та сплатити його до бюджету.
Представники податкової інспекції в судовому засіданні
просять касаційну скаргу задовольнити.
ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" у своїх письмових
запереченнях на касаційну скаргу та його представники в судовому
засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а
судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем
на підставі акту перевірки № 83/13-31.2/26204065 від 20.05.2005
р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 4.2.10 п. 4.2
ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів
фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
від 22.05.2003 р. № 889-IV.
Підприємством не утриманий і не перерахований до бюджету податок в
сумі 585, 41 грн. з доходу гр. ОСОБА_1. та ОСОБА_2., отриманого
останніми у вигляді відшкодування моральної шкоди за рішенням
Жовтневого суду в сумі 4503,16 грн. у січні 2004 року.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів
попередніх інстанцій стосовно того, що у позивача були відсутні
законні підстави для оподаткування перерахованої суми на
депозитний рахунок ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м.
Луганська на виконання рішення суду на користь ОСОБА_1. та
ОСОБА_2.
Виходячи із вимог п. 1.15 ст. 1, а.а. 8.1.1. та п.п. 8.1.2 п.
8.1 ст. 8 Закону № 889-IУ ( 889-15 ) (889-15)
суди попередніх інстанцій
дійшли обгрунтованого висновку про те, що позивач не є податковим
агентом ОСОБА_1. та ОСОБА_2., оскільки не зобов'язаний за законом
нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету від імені та за
рахунок цих фізичних осіб податок з доходів фізичних осіб із сум
відшкодованої моральної шкоди на підставі рішення суду.
За вимогами п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-IУ
( 889-15 ) (889-15)
податок від суми доходу, що нараховується
(виплачується) на користь платника податку, утримується від суми
такого доходу за рахунок платника податку.
Податковим повідомленням-рішенням відповідач зобов'язав
сплатити позивача податок з доходів фізичних осіб за рахунок
власних коштів, що суперечить правовій природі цього податку.
До того ж, утримання такого податку від суми доходу у вигляді
відшкодованої моральної шкоди за судовим рішенням за рахунок
платника податку - фізичної особи, на користь якої відбулося
відшкодування, призвело б до порушення приписів ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, за якими судові рішення є
обов'язковими до виконання на всій території України, оскільки б
фактично було зменшено суму відшкодування, присудженого до
стягнення судовим рішенням.
Відповідно, у даному випадку, законні підстави для
покладення відповідальності за порушення правил оподаткування
щодо сплати податку з доходів фізичних осіб саме на позивача,
відсутні.
За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди
дійшли правильного висновку про необхідність задоволення позову і
прийняли законні та обгрунтовані рішення з дотриманням норм
матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської
області від 16.08.2005 р. та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 04.10.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук
судді підпис К.В. Конюшко
підпис Л.В. Ланченко
підпис О.М. Нечитайло
підпис О.I. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 18.12.2006 р.
Згідно з оригіналом
Суддя Н.Г. Пилипчук