ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
головуючого - судді Бим М.Є.,
суддів - Берднік I.С., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,
Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції
на рішення господарського суду Чернігівської області від 14 грудня
2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду
01 лютого 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Спеціалізоване монтажне підприємство
"Спеценергомонтаж" до Чернігівської міжрайонної державної
податкової інспекції, 3-і особи - Неданчицька сільська рада,
Ріпкинський районний відділ земельних ресурсів, Ріпкинський відділ
регіональної філії Центру державного земельного кадастру України
про визнання недійсним акта перевірки № 423-118 від 18.02.2004
року та податкового повідомлення-рішення № 0000052331/0/0 від
18.02.2004 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Спеціалізоване монтажне підприємство "Спеценергомонтаж"
звернулося до суду та просило визнати недійсним спірне податкове
повідомлення-рішення, яким відповідачем було визначене податкове
зобов'язання по податку на землю у розмірі 10122,32 грн. за період
з 01.10.2001 року по 31.12.2003 року. Свої вимоги позивач
мотивував тим, що він, як орендар не повинен сплачувати податок за
землю, оскільки сплачує орендну плату. Крім того зазначав, що було
порушено встановлений Законом "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
строк перегляду, стягнення та повернення плати за землю, а також
те, що визначення розміру податку на землю за земельну ділянку,
яка має рекреаційне призначення є безпідставним, так як договором
оренди ділянка віднесена до земель іншого призначення.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14
грудня 2004 року позов задоволено. Визнано недійсним спірне
податкове повідомлення-рішення та вирішено питання по держмиту та
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
визнано недійсним повністю на майбутнє договір на право
тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди),
укладений 11.10.2001 року між Неданчицькою сільською радою
Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Спеціалізоване монтажне підприємство "Спеценергомонтаж".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01
лютого 2005 рішення суду першої інстанції частково скасовано,
визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, в іншій
частині позовних вимог провадження по справі припинено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, Чернігівська
міжрайонна державна податкова інспекція звернулась з касаційною
скаргою.
У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування
зазначених судових рішень та постановлення нового про відмову в
задоволенні позову з тих підстав, що апеляційним судом було надано
неналежну оцінку доказам по справі.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Неданчицькою
сільською радою укладено договір на право тимчасового користування
землею від 11.10.2001 року, у якому зазначено її цільове
призначення не як рекреаційних земель, а як інші угіддя. Належних
доказів того, що ця ділянка була у встановленому законом порядку
віднесена до рекреаційних земель позивачем не надано.
Згідно ст. 36 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
плата за
землю передбачена у вигляді земельного податку або орендної плати.
Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється
за угодою сторін у договорі оренди.
Позивачем, як орендарем земельної ділянки своєчасно
сплачувались кошти згідно укладеного договору, а отже в його діях
відсутні порушення, зазначені відповідачем при проведенні
перевірки.
Таким чином, судами зроблено вірний висновок, що, оскільки
позивач є орендарем земельної ділянки, то він не є платником
земельного податку, а тому податкове повідомлення-рішення №
0000052331/0/0 від 18.02.2004 року правомірно визнано судами
незаконним.
Крім того, апеляційним судом правомірно було припинено
провадження в частині позовних вимог, оскільки складені посадовими
особами податкових органів акти перевірок грошових документів,
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, тощо, інші матеріали
документальних перевірок, не можуть розглядатись як акти у
розумінні частини четвертої статті 5 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
і отже не
можуть бути предметом спору у господарському суді.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є
безпідставними.
Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували
висновки судів. Рішення судів постановлені з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, а тому не підлягають
скасуванню.
Керуючись ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної
податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду 01 лютого 2005 року та
змінене цією постановою рішення господарського суду Чернігівської
області від 14 грудня 2004 року по даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення.
Судді: