Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.

суддів:  Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.,

при секретарі  Міненку I.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 28.11.05 року та  ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05.06.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірними дій службових осіб при звільненні зі служби, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірними дій службових осіб при звільненні зі служби.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 28.11.05 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 05.06.06 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Галицького районного  суду м. Львова від 28.11.04 року - без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 28.11.05 року та  ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05.06.06 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 224-228 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судового рішення.

Частини 2 стаття 99   Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з рішень судів позивачу з 1969 року було відомо про порушення його права, а саме підстави звільнення з органів внутрішніх справ, однак ним в установлені законом строки не було оскаржено підстав звільнення.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку відмовивши  ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки позивачем не було доведено поважності причин звернення до суду, а представник відповідача наполягав на  відмові у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 212, 215, 220-1. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, залишити без задоволення, а   постанову Галицького районного суду м. Львова від 28.11.05 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 05.06.06 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання неправомірними дій службових осіб при звільненні зі служби - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.