ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2006
№ К-7147/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.I., Сергейчука О.А., Усенко Н.Є., Шипуліної
Т.М.
розглянувши у порядку попереднього провадження касаційну
скаргу Державної податкової адміністрації (ДПА) в Рівненській
області на рішення Господарського суду Рівненської області від
28.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 по справі № 17/223
за позовом Заступника Прокурора Рівненської області в особі
Державної податкової адміністрації в Рівненській області
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма
"Журавлина"
2. Приватного підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсною угоди
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору
НОМЕР_1 про надання рекламних послуг, укладений між ТОВ
"Журавлина" та ПП ОСОБА_1, як такий, що укладений про людське око,
без наміру створити юридичні наслідки (мнимий договір), що мав на
меті збільшення валових витрат та ухилення від сплати податків,
без його реального виконання.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
28.12.2004 по справі № 17/223, залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2005, в
позові відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(ДПА) подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду
України, вказавши, що судами порушено норми матеріального права,
оскільки суди неправомірно винесли рішення, так як оспорений
договір передбачає здійснення рекламних заходів з транспортними
підприємствами, а фактично цим договором передбачено надання
певних послуг, а не вчинення юридичних дій, як це передбачено ст.
386 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
).
Скаржник вказує, що судом прийнято як правові наслідки
спірної угоди договори купівлі-продажу паливно-мастильних
матеріалів, укладені з іншими контрагентами протягом трьох років в
процесі звичайного здійснення господарської діяльності і які не
мають жодного зв'язку із правовими наслідками договору НОМЕР_1.
Тому враховуючи зазначене в скарзі, Скаржник вважає свої дії
правомірними, і відповідно на цій підставі просить скасувати
судові рішення та задовольнити позов.
Позивач (ТОВ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
зазначило, що в касаційній скарзі відсутнє обгрунтування самого
факту неправильного застосування норми ст. 58 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
При цьому Позивач зазначає, що Скаржником не враховано факти,
що підтверджують виконання договору (проплата вартості наданих
послуг та надана рекламна інформація. Вищий господарський суду
України, скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий
розгляд саме і зазначав, що відсутні підстави визнання договору
недійсним з підстави ст. 58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
). Посилання ж на
порушення процесуальних норм взагалі нічим не обгрунтовано, вважає
Позивач і тому просить скаргу залишити без задоволення, судові
рішення без змін.
Розгляд справи визнано за можливе слухати в попередньому
провадженні.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 58 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, -
недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру
створити юридичні наслідки (мнима угода). Мнима угода є недійсною
незалежно від мети їх укладення, оскільки сторони такої угоди не
мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються
відповідною угодою, ними не вчинено жодних дій на виконання цієї
угоди.
Як встановлено судами, - між відповідачами укладено договір
НОМЕР_1 предметом якого є надання рекламних послуг ПП ОСОБА_1 для
ТОВ "Журавлина" в строк до 31.12.2001, які мали відповідати
наступним вимогам: проводити рекламні заходи з транспортними
підприємствами, які користуються послугами АЗС та сервісної СТО
"Scanіa" ТОВ "Журавлина" з метою збереження кількості та в
перспективі збільшення кількості підприємств, в цілях збереження
та збільшення обсягів реалізації для цих транспортних підприємств.
Вказана робота виконувалася на протязі червня місяця. За
результатами виконаних робіт 29.06.2001 між ТОВ "Журавлина" та ПП
ОСОБА_1 підписаний Акт виконаних робіт, з якого вбачається, що
надання рекламних послуг виконано в повному обсязі. Вартість
наданих послуг становить 400 000 грн. Дана сума була віднесена ТОВ
Журавлина" до валових витрат.
На підставі матеріалів справи, суд першої інстанції виніс
рішення, яке мотивовано тим, що факт виникнення правовідносин
підтверджується укладеним сторонами договором НОМЕР_1 і Актом
виконаних робіт, наданих послуг від - 29.06.2001, які фіксують сам
факт здійснення господарської операції і складені у відповідності
до законодавства України. Суд визнав факт припинення правовідносин
внаслідок виконання умов договору.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої
інстанції про те, що все вищенаведене свідчить про дійсність
укладеного між відповідачами договору НОМЕР_1, та про бажання
сторін при укладенні його створити юридичні наслідки та досягти
певної мети.
Тобто судами вірно встановлено, що у відповідності до Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
договір НОМЕР_1 та акт виконаних робіт,
наданих послу від 29.06.2001 є такими документами, який містить
відомості про господарську операцію та підтверджують її
здійснення.
На противагу заперечень Скаржника щодо дослідження договорів,
які не стосуються предмету спору, суди правомірно встановили, що
виконання відповідачем-2 договору призвело до збільшення обсягу
реалізації паливно-мастильних матеріалів та збільшення кількості
підприємств, користувачів сервісної станції технічного
обслуговування. I відповідно судами правомірно досліджувались
договори про надання послуг по заправці автомобілів по
безготівковому рахунку, які укладені в період з 29.06.2001.
Зазначене свідчать про досягнення запланованої мети збільшення
обсягів реалізації паливно-мастильних матеріалів та послуг
сервісної станції техобслуговування. Тобто суди вірно дослідили,
що валовий дохід по СТО виріс відповідно на 33,8% та 91.67% в
період після надання рекламних послуг, а саме з червня по серпень
2001 року, що і є правовим наслідком укладеного договору НОМЕР_1,
і відповідно законною підставою для відмови в позові.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 1 ст. 220 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, необхідно
погодитись із висновком судів першої та апеляційної інстанцій,
оскільки суди дійшли вичерпних юридичних висновків щодо
встановлених обставин справи, правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права, рішення судів
першої та апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за
своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального
закону.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно рішення не підлягають скасуванню, касаційна скарга
не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в
Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від
28.12.2004 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 по справі № 17/223 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: М.I. Костенко
О.А. Сергейчук
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна