К-19377 Про стягнення невиплаченої суми допомоги на оздоровлення - Текст документа

з участю представника Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 3 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 лютого 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про стягнення невиплаченої суми допомоги на оздоровлення, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Богунської районної ради м. Житомира про стягнення невиплаченої суми допомоги на оздоровлення.

В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і її віднесено до категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи. До повторного огляду МСЕК 20.03.2003 року їй була встановлена третя група інвалідності, а на теперішній час встановлена друга група інвалідності, безстроково. Відповідач виплачує їй щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі лише 21 грн.50 коп., хоча частиною 2 ст.48 Закону України"Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , передбачено, що розмір цієї допомоги має дорівнювати чотирьом мінімальним заробітним платам. Просила стягнути з відповідача на її користь недоплачені кошти за останні чотири роки з в розмірі 2895 грн. 50коп.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 3 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 12 лютого 2004 року, ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Їй до 20 березня 2003 року була встановлена III-а група інвалідності, що пов'язана з аварією на ЧАЕС. У зв'язку з вказаними обставинами вона користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХII (796-12) , в тому числі - на виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних зарплат відповідно до ч.2 ст.48 цього Закону.

Відмовляючи у позові, судові інстанції виходили з того, що статтею 62 Закону № 796-ХII (796-12) встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Суди посилалися у цьому зв'язку на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , якою передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам III-ї групи внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 21 грн. 50 коп.

Врахувавши, що у визначеному Кабінетом Міністрів розмірі ОСОБА_1 одержала щорічну допомогу, суди дійшли висновку про безпідставність її вимог.

Однак, зазначений висновок судів не відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України .

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 48 Закону № 796-ХII (796-12) щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХII (796-12) ).

Статтею 1 Закону України "Про встановлення заробітної плати на 2003 рік" (372-15) від 26 грудня 2002 року № 372-IУ розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2003 року у розмірі 185 грн. на місяць, з 1 грудня 2003 року - 237 грн.

Зі змісту ст..1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статі 48 Закону № 796-ХII (796-12) .

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХII (796-12) та стаття 1 Закону № 372-IУ (372-15) , а не Постанова КМУ № 836. (836-96-п)

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового - про задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного та керуючись ст., ст.220, 221, 229, 232 КАС України (2747-15) , колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Богунськ ого районного суду м. Житомира від 3 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 12 лютого 2004 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1 невиплачену щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 2895 гривень 50 копійок.