1 березня 2007 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Федорова М.О., Юрченка В.В.,

при секретарі : Проценко О.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2005 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2005 року у справі № 2-1613/05 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стягнення моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2005 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2005 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху та надано строк до 1 серпня 2005 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2005 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була йому повернута, у зв"язку з тим, що у встановлений термін скаржником не були усунуті недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2005 року залишено без змін

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2005 року.

В касаційній скарзі позивач ставить питання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, посилаючись на те, що оскільки копія ухвали апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2005 року апеляційним судом на його адресу не надсилалася, а була направлена йому Печерським районним судом м. Києва згідно його звернення від 14 грудня 2005 року лише 22 лютого 2006 року та, відповідно, отримана позивачем 24 лютого 2006 року відповідно до супровідного листа апеляційного суду м. Києва від 7 лютого 2006 року та відміток на конверті. Вважає, що строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень був пропущений з незалежних від нього причин та просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2005 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2005 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи заяви, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до відміток на конверті вбачається, що касаційну скаргу було подано скаржником до Вищого адміністративного суду України 27 лютого 2006 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого ч. 2 ст. 212 КАС України (2747-15) .

На думку колегії суддів, доводи позивача, викладені в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки він участі у судовому засіданні апеляційного суду не брав, вчасно не отримав копію ухвали апеляційного суду, в зв"язку з чим був позбавлений права та можливості подання касаційної скарги в строк, передбачений ст. 212 КАС України (2747-15) , можуть бути прийняті в якості достатніх підстав для поновлення строку.

Керуючись статтями 210, 212, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2005 року у справі № 2-1613/05 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стягнення моральної шкоди.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .