Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника суб'єкта підприємницької діяльності-ОСОБА_2 на постанову господарського суду Львівської області від 06.11.-02.12.2005 р. й ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р. у справі №1/961-9/456 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) "Хіко" до Управління комунального майна Львівської міської ради, суб'єкта підприємницької діяльності-ОСОБА_2, Львівської міської ради про визнання частково нечинним ухвали Львівської міської ради НОМЕР_1 та переведення прав і обов'язків за договором купівлі-продажу, -

встановила:

В грудні 2004 року ТзОВ "Хіко" звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому вказувало, що 29.05.1998 р. між ТзОВ "Хіко" та Управлінням комунального майна Львівської міської ради було укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 542,4 м.кв. АДРЕСА_1 строком до 26.02.2007 р.

01.10.2001 р. між позивачем та приватним підприємцем, суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір про передачу останній частини орендованого ТзОВ "Хіко" приміщення площею 50,0 кв.м. на умовах договору суборенди строком на три роки - до 30.10.2004 р.

Після закінчення терміну дії договору суборенди позивач звернувся  з вимогою до ОСОБА_2 звільнити займане приміщення, від якої дізнався, що між нею та Управлінням комунального майна Львівської міської ради на підставі ухвали сесії Львівської міської ради НОМЕР_1 було укладено договір НОМЕР_2 купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу і що підставою для таких дій став лист директора ТзОВ "Хіко" НОМЕР_3 про відмову від переважного права на купівлю даного приміщення.

Позивач, посилаючись на ту обставину, що ніякої згоди про відмову від переважного права на купівлю орендованого приміщення не надавав і не підписував, просив суд визнати недійсною вищезазначену ухвалу Львівської міської ради НОМЕР_1 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та перевести права і обов'язки покупця нежитлового приміщення на ТзОВ "Хіко".

Постановою господарського суду Львівської області від 06.11.-02.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р., позовні вимоги ТзОВ "Хіко" було частково задоволено та визнано нечинною ухвалу Львівської міської ради НОМЕР_4 в частині надання дозволу СПД ОСОБА_2 на приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_1. В частині вимог про переведення прав і обов'язків покупця спірного нежитлового приміщення на ТзОВ "Хіко" - провадження у справі закрито.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, судом першої інстанції в основу свого рішення обгрунтовано було покладено висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №345 судово-почеркознавчої експертизи  від 11.02.2005 р., яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 на Листі НОМЕР_5 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його справжніх підписів.

Зі свідчень, отриманих судом шляхом допиту в судовому засіданні свідків, судом не було підтверджено факту здійснення підпису на документі саме ОСОБА_3, як і не було доведено дійсності його волевиявлення щодо підписання даного документу, що в подальшому став підставою для прийняття спірного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України (2747-15) , доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.5 ст. 82 КАС України (2747-15) , висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Таким чином, висновки судів про задоволення позову ТзОВ "Хіко" грунтуються на повністю зібраних та досліджених доказах, відображених в матеріалах справи, які за свою правовою природою відповідають вимогам нормативних актів України, на які є посилання у судових рішеннях.

При встановленні наведених фактів судами не порушено норм  матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,  колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від

06.11.-02.12.2005 р. й ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р. - залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .