ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХ В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є.,Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
При секретарі - Коротких В.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною
скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Київського
районного суду м. Донецька від 13.12.2005р. та ухвалу апеляційного
суду Донецької області від 10.03.2006р. у справі за скаргою
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії ДПI у Київському районі .
Донецька, -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа № К-16942/6
Доповідач Фадєєва Н.М.
Позивачі звернулися з позовом про зобов"язання ДПI у
Київському районі м. Донецька видати довідку про наявність права
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера,
посилаючись на те, що вони є громадянами Росії та перебувають в
Україні відповідно до чинного законодавства та мають посвідки на
постійне проживання. Крім того, вони є віруючими людьми,
православними християнами, тому вважають, що єдиним засобом
ідентифікації їх, як осіб є їх православні імена.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від
13.12.2005р. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволений в повному
обсязі.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10.03.2006р.
апеляційна скарга ДПI у Київському районі м. Донецька залишена без
задоволення, а постанова Київського районного суду м. Донецька
від 13.12.2005р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ДПI у
Київському районі м. Донецька звернулася з касаційною скаргою до
Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати
вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким
відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення
норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до статті 26 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на
законних підставах, користуються тими самими правами і свободами,
а також несуть такі самі обов"язки, як і громадяни України, за
винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними
актами.
Згідно зі статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Функції по контролю за дотриманням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до
бюджетів, державних цільових фондів податків та інших обов'язкових
платежів, а також обліку платників податків - фізичних осіб,
покладено на державні податкові органи.
Законом України від 16.07.1999р. № 1003 ( 1003-14 ) (1003-14)
були
внесені зміни до Закону України " Про державний реєстр фізичних
осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів"
( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
. Відповідно до доповненої ч. 2 ст. 1 цього Закону
для осіб, які через свої релігійні або інші переконання
відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно
повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються
раніше встановлені форми обліку платників податків та інших
обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номера.
Таким чином, названим Законом передбачено, що вказаний
платник податків в рамках діючого законодавства вправі виконати
конституційний обов'язок сплати і зборів без присвоєння
ідентифікаційного номера, обравши альтернативну форму обліку
платників податку.
Статтею 5 Закону України " Про державний реєстр фізичних
осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів
( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
, внесення змін та уточнення щодо раніше внесених
даних, займаються державні податкові інспекції за місцем
постійного проживання платників, а для осіб, які не мають
постійного місця проживання в Україні - за місцем отримання
доходів або за місцем знаходження іншого об'єкта оподаткування.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
правильного висновку, що відмова видати позивачам довідки про
наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного
номера, суперечить статті 26 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
іншому діючому законодавству, в зв"язку з чим вимоги позивачів
підлягають задоволенню.
Задовольняючи по вимоги позивачів, суд обгрунтовано виходив
із того, що відповідачем обмежено права позивачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судом при ухваленні оспорюваного рішення дано правильну
правову оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми
процесуального права, тому касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Керуючись ст.. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському
районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову
Київського районного суду м. Донецька від 13.12.2005р. та ухвалу
апеляційного суду Донецької області від 10.03.2006р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :