Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого - судді -  Бутенка В.I.,

суддів :  Лиски Т.О.,

Сороки М.О.,

Панченка О.I.,

Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою.

В скарзі посилався на те, що у грудні 2003 року звернувся до податкової інспекції з заявою про відміну ідентифікаційного номеру та проханням зробити йому у паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, як це передбачено ч.2 ст.1 Закону України "Про внесення змін в Закон України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) від 16 липня 1999 року, проте Ківерцівська МДПI у цьому відмовила.

Вважаючи таку відмову неправомірною, просив зобов'язати суб'єкта оскарження зробити в його паспорті відмітку про те, що він має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2004 року, скаргу задоволено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Ківерцівська МДПI подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано  виходили з того, що за змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших платежів" (320/94-ВР)

( зі змінами внесеними Законом України від 16 липня 1999 року №1003)

для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, а відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Законом не передбачено обмежень застосування згаданих норм щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже було присвоєно.

Доводи про відсутність, на час розгляду справи, механізму внесення відповідного запису в паспорт громадянина за умови врегулювання питання обліку платників податків та інших обов'язкових платежів наведеними правовими нормами не могли бути підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

За правилами ч. 3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,  а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1,  221, 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення,  а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.