Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України у складі :

Суддів:  Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії  Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому,  за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду  Хмельницької області від 11 жовтня 2004 року,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Рішенням Хмельницького міжрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2004 року скаргу задоволено. Визнано дії ДПI у м. Хмельницькому щодо відмови у переведенні приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 на спрощену систему оподаткування незаконними. Зобов'язано ДПI у м. Хмельницькому перевести приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 на спрощену систему оподаткування та видати їй свідоцтво про сплату єдиного податку строком з 01 липня 2004 року до 31 грудня 2004 року.

Рішенням Апеляційного суду  Хмельницької області від 11 жовтня 2004 року  апеляційна скарга ДПI у м. Хмельницькому задоволена. Рішення Хмельницького міжрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2004 року скасовано. В задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі на рішення Апеляційного суду  Хмельницької області від 11 жовтня 2004 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу.

Відповідно до Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) та Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 (727/98) спрощена система оподаткування запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) нотаріус не може ... займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що приватний нотаріус ОСОБА_1 не є суб'єктом малого підприємництва, а тому діями ДПI у м. Хмельницькому її права не порушені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм  матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись  ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія суддів,-

У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без  задоволення,  а рішення Апеляційного суду  Хмельницької області від 11 жовтня 2004 року - без  змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .