ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Iменем України
УХВАЛА
"6" грудня 2006 р. Справа № 3/17
к/с №К-12385/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Конюшко К.В.
Пилипчук Н.Г.
Ланченко Л.В.
Степашка О.I.
при секретарі судового засідання Міненко О.М.
за участю представників:
позивача: Єдноралюк О.I., дов. від 08.11.2005р. № 600-юрR
відповідача Буковська Н.А., дов. від 06.07.2006р.
№ 10395/10-32
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду
від 10.08.2005р.
та рішення господарського суду Рівненської області
від 22.03.2005р.
у справі № 3/17
за позовом Дочірнього підприємства "Iмекс-МЛС-Рівне"
Закритого акціонерного товариства компанія "Райз"
до Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Iмекс-МЛС-Рівне" Закритого акціонерного
товариства компанія "Райз" (надалі - позивач, ДП
"Iмекс-МЛС-Рівне") звернулось до Господарського суду Рівненської
області із позовом до Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції (надалі відповідач, Рівненська ОДПI) про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Рівненської ОДПI від
30.06.2004р. № 0001862341/0/23-124.
Клопотанням про уточнення позовних вимог позивач уточнив
позовні вимоги та просить визнати недійсними податкові
повідомлення-рішення Рівненської ОДПI від 30.06.2004р. №
0001862341/0/23-124, від 26.07.2004р. № 0001862341/1/23-124 та від
12.10.2004р. № 0001862341/3/23-124.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
22.03.2005р. (суддя Савченко Г.I.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2005р.
(головуючий суддя: Процик Т.С., судді: Галушко Н.А., Юрченко Я.О.)
у справі №3/17 позов задоволено, визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Рівненської ОДПI від 30.06.2004р. №
0001862341/0/23-124, від 26.07.2004р. № 0001862341/1/23-124 та від
12.10.2004р. № 0001862341/3/23-124, стягнуто з відповідача 203,00
грн. судових витрат.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що висновки акту
перевірки на підставі яких прийняті оспорювані податкові
повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодаства
України, а саме п.1.20, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Рівненська ОДПI, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням,
звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою від 09.09.2005р. № 37491/10-210, в якій з підстав
порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального права, просить судові рішення у справі № 3/17
скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні
позовних вимог.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2005р. у
справі № 3/17, відповідно до абз. 2 п. 10 розділу VII "Прикінцеві
та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
в редакції Закону України "Про внесення змін
до Кодексу адміністративного судочинства України" ( 2953-15 ) (2953-15)
№
2953- IV від 06.10.2005р., вказана касаційна скарга разом із
матеріалами справи 3/17 передана для розгляду Вищому
адміністративному суду Украни.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу Рівненської
ОДПI, в яких доводи касаційної скарги вважає необгрунтованими та
просить залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові
рішення - без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції доводи, викладені у касаційній скарзі підтримав та
просив вимоги останньої задовольнити.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного
суду України з'ясувала наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлені такі фактичні обставини справи:
Рівненською ОДПI прийняте податкове повідомлення-рішення від
30 червня 2004 року № 0001862341/0/23, яким позивачу визначено
податкового зобов"язання за платежем: податок на прибуток у
розмірі 429 900,00 грн., у тому числі 214 900,00 грн. - основного
платежу та 215 000,00 грн. - штрафних (фінасових) санкцій.
З наслідками адміністративного оскарження вказаного
податкового повідомлення-рішення відповідачем були прийняті
податкові повідомлення-рішення від 26.07.2004р. №
0001862341/1/23-124 та від 12.10.2004р. № 0001862341/3/23-124 з
тих же правових підстав, що і первинне податкове
повідомлення-рішення та визначено аналогічну суму податкового
зобов'язання за платежем податок на прибуток із застосуванням
штрафних (фінансових) санкцій.
Перелічені податкові повідомлення-рішення є предметом спору у
даній справі.
Підставою для прийняття зазначених актів ненормативного
характеру стали висновки акту від 24.06.2004р. "Про результати
планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодаства ДП "Iмекс-МЛС-Рівне" ЗАТ "Райз" за період з
01.01.2002р. по 31.12.2003р."
Зокрема даним актом встановлено порушення позивачем п. 1.32.
ст. 1, п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що призвело до заниження
податкового зобов'язання з податку на прибуток на 214 900,00 грн.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України,
перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
на підставі встановлених фактичних обставин, приходить до висновку
про необгрунтованість доводів касаційної скарги, виходячи з
наступного.
За змістом п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із врахуванням змін та
доповнень) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові
витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного вище закону
до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3. -5.8. цієї статті;
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій у ході
розгляду справи, шляхом дослідження правильності здійснення
оподаткування спірних господарських операцій, а саме
обгрунтованості формування валових витрат, підстав, які б у сенсі
цитованої статті нівелювали право позивача на віднесення сум
витрат до складу валових витрат відповідних звітних періодів не
встановлено.
Посилання відповідача на невідповідність рівня цін, по яким
позивач придбавав послуги рівню "звичайних цін" фактично та
нормативно необгрунтовані зокрема, виходячи зокрема з такого.
Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону Укарїни "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із врахуванням змін та
доповнень), звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг)
продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів,
вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх
продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах
ведення господарської діяльності.
Якщо податкові органи за результатами документальних
перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності
визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають
право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за
таким запитом надати обгрунтування рівня таких цін.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено
відсутність посилань відповідача у спірному акті перевірки на
порушення позивачем рівня звичайних цін при укладені договорів за
період, що перевірявся. Таким чином, судами першої та апеляційної
інстанцій було правомірно не прийнято такі висновки до уваги.
Щодо твердження скаржника у касаційній скарзі про віднесення
позивачем до складу валових витрат, витрат, що пов'язані з оплатою
послуг інформаційно-довідкового характеру, де в якості основного
арументу він наводить відсутність конкретних результатів
проведених робіт, що, на його думку, суперечить змісту п. 1.31 ст.
1 та п.5.1 ст 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, то судова колегія зазначає наступне.
За змістом нормативно-правового припису п.п. 5.2.1 п. 5.2.,
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(наведений вище) основною вимогою, яка встановлена
законодаством для формування валових витрат платника податку є те
що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом
звітного періоду саме у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлена наявність первинних документів, що підтверджують факт
отримання послуг та їх відповідну оплату, а також їх належне
придбання та подальше використання у власній господарській
діяльності.
За таких обставин віднесення до складу валових витрат сум по
оплаті догорів з приводу надання інформаційно-консультаційних
послуг визнається судовою колегією Вищого адміністративного суду
України правомірним та таким, що не суперечить вимогам Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі №
3/17, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вичерпних
юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно
застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального
права. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які
могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду
Рівненської області від 22.03.2005 р. та ухвали Львівського
апеляційного господарського суду від 10.08.2005 р. у справі № 3/17
не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної
податкової інспекції від 09.09.2005р. № 37491/10-210 на рішення
Господарського суду Рівненської області від 22.03.2005 р. та
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2005
р. у справі № 3/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від
22.03.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 10.08.2005 р. у справі № 3/17 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді Конюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.