Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого -  судді Харченка В.В., суддів: Васильченко Н.В.,  Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Федорова М.О., при секретарі Мельник I.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області на постанову Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради про стягнення щорічної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Березанського міського суду Київської області позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради про стягнення щорічної допомоги залишено без задоволення.

Вказане рішення вмотивовано тим, що Управління праці та соціального захисту населення при нарахуванні щорічних виплат на оздоровлення за 2004 - 2005 роки правильно виходило з положень Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) № 796-ХII та Постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836 (836-96-п) (далі - Постанова КМУ № 836), згідно з якими позивачу підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення за ці роки, як учасникові ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2006 року вищезазначене рішення скасоване повністю, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Вказане рішення суду апеляційної інстанції обгрунтоване пріоритетністю законів над підзаконними нормативними актами.

Не погоджуючись з зазначеною постановою Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2006 року Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради подало касаційну скаргу, у якій просить постанову Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2006 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та  органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, і це не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії. Він отримав допомогу на оздоровлення за 2004 рік в сумі 26 гривень 70 копійок.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХII (796-12)   щорічна допомога учасникові ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується у розмірі кратному мінімальним заробітним платам. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (частина 7 статті 48 Закону № 796-ХII).

Зі змісту статті 1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХII (796-12)   , а навпаки, статтею 2 Закону № 372-IV (796-12)   передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону № 796-ХII (796-12) , Управління праці та соціального захисту населення Бережанської  райдержадміністрації повинно було виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла думки, що судом апеляційної інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна юридична оцінка,  судом  обгрунтовано застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і при цьому не допущено порушень процесуального закону, які  призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та в порядку, передбаченими ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .