ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I., (доповідач)
Мироненка О.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за
позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в м. Болехові
Iвано-Франківської області про перерахування пенсії державного
службовця, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому
просила зобов'язати відповідача перерахувати призначену їй пенсію
державного службовця, з врахуванням у заробіток для обчислення
пенсії отримувані ним щомісячні премії, починаючи з 10 липня 2002
року з виплатою заборгованості по пенсії.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала головою
Тисівської сільської ради і з 10.07.2002 року їй було призначено
пенсію державного службовця, відповідач при цьому неправильно
нарахував їй пенсію за державну службу, оскільки при нарахуванні
пенсії у заробітну плату не включено премії, які нараховувалися
систематично до посадового окладу. На вказані суми премій
нараховувались та сплачувались внески на обов'язкове державне
пенсійне страхування.
Посилаючись на те, що вона зверталася до відповідача про
перерахунок пенсії, однак їй було відмовлено в задоволенні вимоги
і до цього часу перерахунок не зроблено, вважала, що такі дії
управління Пенсійного фонду України в м. Болехів суперечать ст.6 б
Закону Украйни "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
та ст.33
Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
Рішенням Болехівського районного суду Iвано-Франківської
області від 06 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Iвано-Франківської області від 17 лютого 2004
року, позов задоволений.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, УПФ України в м.
Болехові Iвано-Франківської області подало до Верховного Суду
України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
В скарзі управління посилається на порушення судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд як першої, так і апеляційної
інстанції, виходили із того, що відповідачем при призначенні
пенсії неправомірно не врахована сума щомісячної премії, що
призвело до зменшення розміру пенсійних виплат.
Такий висновок відповідає вимогам закону і дійсним обставинам
справи.
Так, судом першої інстанції встановлено, і з тим обгрунтовано
погодився апеляційний суд, що позивачка працювала в органах
місцевого самоврядування, в тому числі на посаді голови Тисівської
сільської ради, з 30 грудня 1969 року по 10 липня 2002 року.
Заробітна плата ОСОБА_1 перед виходом на пенсію складалась із
посадового окладу 140 грн., доплати за ранг 90 грн., надбавки за
вислугу років 106 грн., надбавки за інтенсивність праці 185,50
грн., надбавки згідно Закону України "Про статус гірських
населених пунктів" ( 56/95-ВР ) (56/95-ВР)
35 грн., премії 139,12 грн., що
становило 695,62 грн., середня заробітна плата за останні роки
становила 551,29 грн. (а.с. 3-8).
Згідно довідки УПФ України в м. Болехові НОМЕР_1, пенсія
ОСОБА_1 призначена із заробітної плати без урахування щомісячної
премії, яку вона отримувала.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про службу в органах
місцевого самоврядування" ( 2493-14 ) (2493-14)
N 2493-III від 07 червня
2001 року, заробітна плата посадової особи органу місцевого
самоврядування складається з окладу, премій, доплати за ранг,
надбавки за вислугу років та інших надбавок, передбачених цим
Законом.
Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування
визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов
оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних
категорій і посад. Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого
самоврядування здійснюється у порядку, визначеному законодавством
України про державну службу, за рахунок внесків до Пенсійного
фонду України, що сплачуються відповідно до закону.
У відповідності із ч.ч. 2, 6 ст. 33 Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
N 3723-XII від 16 грудня 1993 року,
заробітна плата державних службовців складається з посадових
окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на
державній службі та інших надбавок.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за
високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи,
доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та
інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога
для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно із ст. 37 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ) (3723-12)
, пенсія державним службовцям виплачується за рахунок
держави.
На одержання пенсії державних службовців мають право особи,
які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку,
за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше
25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу
державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам
призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового
(чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом,
без обмеження граничного розміру пенсії.
Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі
незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу
на пенсію.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній
службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не
більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням
надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного
розміру пенсії.
Таким чином, судами зроблено правильний висновок про
порушення відповідачем вимог вказаних законодавчих актів та про
необхідність урахування до суми заробітної плати, з якої
обчислюється пенсія, суми премії, яку отримувала ОСОБА_1 до виходу
на пенсію.
Посилання відповідача у апеляційній та касаційній скаргах на
те, що ОСОБА_1 не має права на перерахунок пенсії, оскільки-
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну
службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
, який у статті 37-1 передбачає порядок
проведення перерахунку розміру пенсії державним службовцям, не має
зворотної сили, так як набрав чинності 04.02.2003 р., а пенсію
позивачці було призначено у 2002 році, не заслуговує на увагу з
наступних підстав.
Згаданою статтею встановлено, що у разі підвищення розміру
заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку
із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного
службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок
раніше призначених пенсій. Між тим, ОСОБА_1 у своєму позові не
ставить питання про перерахунок її пенсії у зв'язку з підвищенням
розміру заробітної плати працюючій на відповідній посаді особі, а
просить здійснити перерахунок на підставі того, що відповідачем
при призначенні пенсії не врахована отримувана нею премія.
Зміни, внесені до законодавства щодо пенсійного забезпечення
державних службовців та посадових осіб органів місцевого
самоврядування, не стосуються перерахунку пенсії у даному випадку.
Так, Закон України "Про службу в органах місцевого
самоврядування" ( 2493-14 ) (2493-14)
N 2493-III, яким передбачено, що
пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування
здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про
державну службу, було прийнято 07 червня 2001 року, тобто до
виходу ОСОБА_1 на пенсію, на цей же час діяли положення Законів
України N 2493-III та N 3723-XII щодо порядку розрахунку та
розмірів пенсій службовців державних органів та органів місцевого
самоврядування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої
та апеляційної інстанції постановлені законні і обгрунтовані
рішення, порушень норм матеріального чи процесуального права при
розгляді справи ними допущено не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатись
без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.
Болехові Iвано-Франківської області залишити без задоволення, а
рішення Болехівського районного суду Iвано-Франківської області
від 06 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду
Iвано-Франківської області від 17 лютого 2004 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :