ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бутенка В.I.,
Сороки М.О. (доповідача),
Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на рішення управління
Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської
області (далі - УПФ),
встановила:
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на
рішення управління Пенсійного фонду України в Снігурівському
районі Миколаївської області.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області
від 1 серпня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду Миколаївської області від 17 жовтня 2003 року, скаргу
задоволено. Рішення засідання комісії з питань призначення та
виплати пенсії від 21 березня 2003 року УПФ визнано неправомірним
і зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на
пільгових умовах.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права, просить судові рішення
скасувати.
Задовольняючи скаргу, суд виходив з того, що згідно Постанови
Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 ( v1173400-56 ) (v1173400-56)
та
Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994
( 162-94-п ) (162-94-п)
р. посада санітарки, іншого працівника
рентгенкабінету, входить до списку № 1 посад, що дають право на
пенсію на пільгових умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1978 р. по
07.05.2001 року працювала повний робочий час санітаркою
рентгенкабінету в Снігурівській районні лікарні, а з 07.05.2001
року працює там молодшою медсестрою.
Висновок суду про те, що рішення засідання комісії з питань
призначення та виплати пенсії від 21 березня 2003 року УПФ є
неправомірним, відповідає фактичним обставинам справи. ОСОБА_1
підтвердила стаж безпосередньої зайнятості в шкідливих умовах
протягом повного робочого дня.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано погодився з таким
висновком і доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку
про незаконність судових рішень.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Снігурівському районі Миколаївської області залишити без
задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської
області від 1 серпня 2003 року і ухвалу апеляційного суду
Миколаївської області від 17 жовтня 2003 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: