ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
                   05 грудня 2006 року  м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
     головуючого -   судді Фадєєвої Н.М.,
     суддів: Гордійчук М.П.,  Бим  М.Є.,  Леонтович  К.Г.,  Чалого
С.Я.,
     при секретарі -   Кулеші О.А.
     за участю представника позивача Мацюк А.I.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю  "АТБ-Iнвест"  на  рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 08  грудня  2005
року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16 лютого 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю    "АТБ-Iнвест"    до    виконавчого     комітету
Новомосковської   міської    Ради,    Комунального    підприємства
Новомосковське  міжрайонне  бюро  технічної   інвентаризації   про
визнання   частково   недійсним   рішення   виконавчого   комітету
Новомосковської  міської  Ради  №  528  від  20.08.2003  року   та
зобов'язання внести зміни до рішення, -
                       в с т а н о в и л а:
     У вересні 2005 року Товариство з  обмеженою  відповідальністю
"АТБ-Iнвест" звернулося до суду з позовом до виконавчого  комітету
Новомосковської  міської  Ради  про  визнання  частково  недійсним
рішення виконавчого комітету Новомосковської міської  Ради  №  528
від 20.08.2003 року  та  зобов'язання  внести  зміни  до  рішення,
мотивуючи свої вимоги тим, що спірним рішенням порушено  їх  право
власника на володіння, користування і розпорядження належними йому
нежитловими приміщеннями в  універмазі,  який  розташований  у  м.
Новомосковську по вул. Радянській, 16.
     Постановою господарського суду Дніпропетровської області  від
08 грудня 2005 року в  позові  відмовлено  в  зв'язку  з  тим,  що
позивач помилково посилався не на ті норми матеріального права (ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
        ), в той час  як  на  момент  винесення  спірних
правовідносин діяв інший закон, а саме, ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
     Постановою  Дніпропетровського  апеляційного   господарського
суду від 16 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції змінено
в зв'язку з помилковим застосуванням при розгляді справи  по  суті
норм матеріального та процесуального права, в  задоволенні  позову
відмовлено  на  підставі  того,  що  позивачем  на  час  прийняття
виконкомом  рішення  про  затвердження  акту  про  готовність   до
експлуатації приміщень не було здійснено передбачених ст.  115  УК
УРСР дій для оформлення виділення своєї частки із спільного майна,
а  тому  не  було  ніяких  підстав  вважати  останнього  власником
відокремлених приміщень.
     Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, Товариство  з
обмеженою  відповідальністю  "АТБ-Iнвест"  звернулося  до   Вищого
адміністративного суду України з касаційною скаргою.
     У  своїй  касаційній  скарзі  позивач  ставить  питання   про
скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та просить
винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному об'ємі.
     Вимоги скарги мотивує порушенням судами норм матеріального та
процесуального права  та  неповне  з'ясування  фактичних  обставин
справи.
     В  судовому  засіданні   касаційної   інстанції   представник
касатора просив задовольнити скаргу з викладених  в  ній  підстав,
інші учасники процесу до  суду  не  з'явилися,  про  час  і  місце
розгляду справи повідомлені належним чином.
     Розглянувши касаційну скаргу  та  обговоривши  її  доводи  за
матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність
підстав для її задоволення.
     Згідно вимог ст. 224  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд  залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові  рішення  -  без  змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не  допустили
порушень норм матеріального і процесуального права  при  ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
     Не може бути скасовано судове  рішення  з  мотивів  порушення
судом норм процесуального права, якщо це не призвело  і  не  могло
призвести до неправильного вирішення справи.
     В  ході  судового  розгляду  безспірно  встановлено,  що   на
підставі договору купівлі-продажу № 9/01-И  від  30.10.2001  року,
укладеного   між   акціонерним    товариством    закритого    типу
"Дніпропетровський  будинок  торгівлі"  та  позивачем,  останньому
належить на праві  власності  1053,90  кв.м.,  що  відповідає  2/7
частки  від  загальної  площі  універмагу  та  229,40  кв.м.,  які
знаходяться    в    загальному    користуванні.    Ці    обставини
підтверджуються довідкою-характеристикою Комунального підприємства
Новомосковського міжрайонного бюро технічної інвентаризації № 2216
від 22.10.2001 року.
     Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської Ради за
№ 528 від 20.08.2003 року було затверджено акт Державної технічної
комісії  від  19.12.2002  року  про  готовність  до   експлуатації
приміщень  універмагу  товариства  з  обмеженою   відповідальністю
"АТБ-Iнвест"  та  виконано  реєстрацію  зазначеного  об'єкта,   на
підставі чого позивачу видано свідоцтво про право власності.
     Судами правильно застосовано положення ЦК України в  редакції
1963  ( 1540-06 ) (1540-06)
          року  та  правомірно  відмовлено   позивачу   у
задоволенні  позову,  оскільки   останнім   не   виконано   вимоги
зазначеного  Закону,  який  діяв   на   час   виникнення   спірних
правовідносин. Як встановив суд апеляційної інстанції, позивач  на
час  придбання  частини  приміщення  був  згоден   на   володіння,
користування та розпорядження майном як учасник спільної часткової
власності. Крім того, він на  час  прийняття  виконкомом  спірного
рішення  будь-яких  дій,  направлених  на   оформлення   виділення
належної йому частки із спільного майна, не здійснив.
     За таких обставин  колегія  суддів  Вищого  адміністративного
суду вважає можливим погодитись із  висновками  Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, оскільки вони є  обгрунтованими,
з посиланням на конкретні норми законів  України  та  відповідають
чинному законодавству.
     При розгляді справи правильно застосовані норми матеріального
та процесуального  права,  вірно  встановлені  фактичні  обставини
справи та дана їм правова оцінка.
     Доводи касаційної  справи  висновків  суду  не  спростовують,
оскільки грунтуються на невірному трактуванні позивачем  наведених
норм матеріального права.
     Підстави для скасування рішень суду та задоволення касаційної
скарги відсутні.
     Керуючись  ст.ст.  221,  223,  224,  230,  231  КАС   України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів, -
                         у х в а л и л а:
     Касаційну  скаргу  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"АТБ-Iнвест"    залишити    без    задоволення,    а     постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16  лютого
2006  року  та   змінену   нею   постанову   господарського   суду
Дніпропетровської  області  від  08  грудня  2005  року  по  даній
справі - без змін.
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
     С у д д і :